Переведення пораненого в стабільне положення.

Стабільне положення на боці (рис. 32) дозволяє крові, слизу і блювотним масам витікати з рота пораненого, не перекриваючи дихальні шляхи. Воно також не дає язику запасти і перекрити доступ повітря. Щоб розташувати пораненого у стабільному положенні треба перевернути пораненого на бік.

Техніка переведення пораненого в стабільне положення:

Поклади верхню руку пораненого долонею на протилежне плече (на яке буде перевертатися тіло).

Поклади нижню руку пораненого (зі сторони на яку буде перевертатися тіло), вверх поряд з головою, піднявши її вверх вздовж тіла.

Зігни верхню ногу пораненого (якщо вона не пошкоджена), щоб урівноважити його положення.

Утримуй стабільне положення нижньої руки (в одязі) за допомогою власної ноги, притисни ногою лікоть пораненого до його голови.

Однією рукою візьми пораненого за плече, а іншою рукою за коліно верхньої ноги – потягни ривком на себе. Виконай переворот пораненого на бік.

 

Рис. 4. Техніка переведення пораненого в стабільне положення

ПАМ’ЯТАЙ!

Якщо є ознаки поранення шиї, то пальцями руки притримай шию та плече одночасно.

Якщо є ознаки поранення верхньої ноги, то ногу пораненого у коліні не згинай, її потрібно укласти рівною навхрест на нижню ногу.

Якщо є ознаки поранення хребта або тазу, то однією рукою притримай шию та плече пораненого одночасно, а другою візьми якнайдалі за спину за брючний ремінь, та виконай переворот тіла на себе.

 

 

Після перевороту проконтролюй положення голови пораненого – вона повинна лежати на нижній руці, тил долоні верхньої руки під щокою, лікоть верхньої руки та коліно верхньої ноги необхідно уперти в землю.

УВАГА! Після перевороту у стабільне положення перевір чи відкриті дихальні шляхи!

Штучна вентиляція легенівШВЛ – (Controlled mechanical ventilation - CMV) - метод, за допомогою якого відновлюються і підтримуються порушена функція легень - вентиляція і газообмін.

 

Суть штучної вентиляції легенів (штучного дихання) полягає у примусовому введенні повітря в легені. Вона застосовується у випадках зупинки дихання, а також за наявності неправильного чи майже непомітного дихання. Штучна вентиляція легень покликана вирішувати завдання, яке у нормі виконують дихальні м'язи. Це завдання включає в себе забезпечення оксигенації та вентиляції (видаленні вуглекислого газу) легень пацієнта. При працюючому серці ефективне штучне дихання швидко покращує стан хворого. Шкірні покриви набувають природного кольору, з'являється пульс, починає виявлятися артеріальний тиск.

Найефективніше штучне дихання, або ШВЛ, проводити за допомогою спеціальних апаратів для штучного дихання. У разі відсутності таких пристроїв штучну вентиляцію легенів проводять способом «з рота в рот». При цьому в легені потерпілого потрапляє близько 1,5 л повітря, що дорівнює об'єму одного глибокого вдиху.

Показання до ШВЛ

ШВЛ показана у випадках, коли є гострі порушення дихання, що призводять до гіпоксемії і (або) гіперкапнії та дихального ацидозу. Аналіз газового складу артеріальної крові - найбільш точний метод оцінки функції легенів, але, на жаль, не завжди можливий, особливо в екстрених ситуаціях. У цих випадках показаннями до ШВЛ служать клінічні ознаки гострих порушень дихання: виражена задишка, що супроводжується ціанозом (посиніння шкіри та слизових оболонок, обумовлені високим вмістом в крові відновленого гемоглобіну); різке тахіпноє (тимчасове припинення дихальних рухів) або брадіпноє (патологічне зменшення частоти дихання, що розвивається при зниженні збудливості дихального центру); участь допоміжної дихальної мускулатури грудної клітини і передньої черевної стінки в акті дихання; патологічні ритми дихання. Переведення хворого на ШВЛ необхідне при дихальній недостатності, що супроводжується порушеннями; при комі; землистого кольору шкірних покривах; підвищеній пітливості або зміні величини зіниць.

Таким чином, штучну вентиляцію легень проводять:

• у всіх випадках важкого шоку, нестабільності гемодинаміки, прогресуючому набряку легенів і дихальної недостатності, викликаної бронхолегеневою інфекцією;

• при черепно-мозковій травмі з ознаками порушення дихання та / або свідомості (через необхідність лікування набряку мозку за допомогою гіпервентиляції і достатнього забезпечення киснем);

• при важкій травмі грудної клітки і легень, що призводить до порушення дихання і гіпоксії;

• у разі передозування лікарських препаратів і отруєння седативними засобами (негайно, тому що навіть незначна гіпоксія і гіповентиляція погіршують прогноз);

• при неефективності консервативної терапії ОДН, викликаної астматичним статусом або загостренням ХОЗЛ.

 

Існує два основних типи ШВЛ: вентиляція з негативним тиском і вентиляція з позитивним тиском.

Перші апарати ШВЛ копіювали механізм дихання людини. Вони працювали за принципом вентиляції з негативним тиском.

Вентиляція з негативним тиском проводиться зовнішньою дією на стінки грудної по­рожини (грудну клітину чи діафрагму).

Апарати ШВЛ зовнішньої дії працюють на гравітаційному або пневматичному принципі.

До гравітаційних відносяться «ліжко, що хитається» (хворого укладають на спину на ліжку, яке хитається відносно своєї поперечної горизонтальної осі. При опусканні узголів'я ліжка вміст черевної порожнини своєю масою тисне на діафрагму, завдяки чому відбувається активний видих. При підніманні узголів'я ліжка діафрагма опускається, забезпечуючи надходження повітря в легені).

До пневматичних відносяться:

- Апарати типу «залізні легені». Оболонка респіратора обхоплює тулуб нижче шиї, а створюваний під оболонкою від'ємній тиск приводить до виникнення градієнту тисків і газотоку з верхніх дихальних шляхів в легені. Вдих відбувається за рахунок створення розрідження навколо грудної кітини, а видих відбувається пасивно.

- Апарати з кірасою. Здійснення ШВЛ шляхом створення циклічних змін тиску повітря навколо грудної клітки та верхньої частини живота хворого. Принцип їх роботи той же, що і «залізних легень», але вентиляційний ефект є меншим.

- Апарати з пневматичними нагрудними поясами. ШВЛ здійснюються шляхом створення циклічних змін тиску повітря в поясах, які накладають на грудну клітину або на верхню частину живота хворого. Вентиляція здійснюється активним видихом (нагнітання повітря в пояс) і пасивним вдихом (відсмоктування повітря з поясу).

 

 



Рис. 1. Штучна вентиляція легень з негативним тиском. Апарат «Залізні легені».

 

Цей режим утруднює доступ до тіла пацієнта і недопустимий при проведенні оперативних втручань. На даний момент не використовується.

Ще однин спосіб забезпечення газообміну – електростимуляція дихання, яка застосовується нечасто (принцип дії залежить від управління вентиляцією шляхом періодичного подразнення діафрагмальних нервів чи діафрагми електричними імпульсами).

 

Вентиляція з позитивним тиском може бути інвазивною або неінвазивною.

ШВЛ з інтубацією трахеї називають інвазивними методами.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Введення назофаренгіального повітроводу. | Неінвазивні методи ШВЛ.


Дата добавления: 2017-04-20; просмотров: 149; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию, введите в поисковое поле ключевые слова и изучайте нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам понравился данный ресурс вы можете рассказать о нем друзьям. Сделать это можно через соц. кнопки выше.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2017 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.005 сек.