Сірі лісові ґрунти.
Генетично профіль сірих лісових ґрунтів характеризується чітким розподілом за елювіально-ілювіальним типом. В верхньому неглибокому гумусо-елювіальному горизонті відмічається акумуляція гумусу. Наступний – елювіально-ілювіальний горизонт за яким йде ілювідована порода. За класифікацією на підтиповому рівні виділяють ясно-сірі і сірі лісові ґрунти.
Ясно-сірі лісові ґрунти поширені переважно в центральній частині Лісостепу. Залягають на дренованих територіях і обрамлені менш опідзоленими ґрунтами (сірими лісовими, темно-сірими опідзоленими та чорноземами опідзоленими). На Лівобережжі зустрічаються невеликими плямами серед сірих лісових ґрунтів на високих добре дренованих прирічкових терасах, а також на лесових островах Полісся.
На відміну від дерново-підзолистих ґрунтів сформувались під листяними лісами на карбонатних лесах і лесовидних суглинках. Вміст гумусу під лісом 4-5,5%, в освоєних 1-2,3%. В складі гумусу переважають фульвокислоти.
Профіль ясно-сірих лісових ґрунтів має таку будову (рис. 3.11):
Но – лісова підстилка, глибиною 1-2 см, складена з добре розкладеного листя та гілок;
НЕ– гумусо-елювіальний горизонт, під лісом глибиною 8-15 см, грудкувато-плитчастий, в освоєних 26-28 см, ясно-сірий, збіднений мулом, збагачений борошнистою присипкою Si02, порошисто-грудкувато-плитчастий, слабоущільнений, перехід ясний;
E(h) – елювіальний горизонт, дуже слабо нерівномірно гумусовані глибиною 8-15 см під лісом і 1-2 см в освоєних, бруднувато-білуватий, складений з тонкодисперсного кварцу і польових шпатів, тонкоплитчастий або листуватий, перехід ясний;
І– ілювіальний глибиною 35-60 см, червоно-бурий або бурий від
R2О3 призматичний, на гранях структурних окремостей присипка SiО2 і колоїдне лакування, щільний, перехід поступовий;
IP– перехідний добре ілювійований горизонт, глибиною 15-25 см, чер вонувато-бурий, призмовидно-грудкуватий, натіки колоїдів, менш щільний, перехід поступовий;
Рі– слабоілювійована порода глибиною 20-30 см, буро-пальова, з
натіками колоїдів, грудкувата, слабоущільнена, перехід різкий, добре помітна за лінією «скипання»;
Рк – ґрунтотворна порода – буровато-пальовий або пальовий лес; карбонати у формі псевдоміцелію чи прожилок.
| Рис. 3.11. Ясно-сірі опідзолені грунти на лесах. |
Сірі лісові ґрунти поширені в Центральному Лісостепу, де займають значні масиви, обрамлені слабоопідзоленими ґрунтами (темно-сірими опідзоленими і чорноземами опідзоленими). Багато їх у Придніпров'ї. На Лівобережжі зустрічаються на високих лесових тересах приток Дніпра. На Поліссі займають лесові острови. В ґрунтах під лісом містять 4-6% гумусу, в освоєних 1,5-27%. В складі гумусу переважають фульвокислоти.
Профіль сірих лісових ґрунтів має таку будову:
Но – лісова підстилка глибиною 1-2 см, складена з добре розкладеного листя та гілочок;
НЕ– гумусово-елювіальний горизонт глибиною 25-35 см, темнувато- сірий, зернисто-грудковий з плитчастим поділом, на структурних окремостях рясна присипка SiО2, слабо-ущільнений, перехід ясний;
Elh – елювіально-елювіальний слабо і нерівномірно гумусований горизонт глибиною 15-20 см, брудно-бурий, плямистий, натіки гумусу, білуваті плями SiО2, грубо-горіхуватий, щільний, на гранях структурних окремостей червоно-буре лакування, перехід поступовий;
І – ілювіальний горизонт, глибиною 40-60 см, червоно-бурий від R2О3, призматичний, на гранях структурних окремостей червоно-буре колоїдне лакування, щільний, перехід поступовий;
IP– перехідний ілювійований горизонт, глибиною 40-60 см, червоно- бурий від R2О3, призматичний, на гранях структурних окремостей червоно- буре колоїдне лакування, щільний, перехід поступовий;
Рі – слабоілювійована порода, глибиною 20-30 см, буро-пальового забарвлення, з бурими натіками колодів, грудкуватий, слабоущільнений, перехід різкий, помітний за лінією «закипання»;
Рк – ґрунтотвірна порода – пальовий лес, карбонати у формі прожилок або псевдоміцелію.
Сірі лісові буруваті ґрунти.
Зустрічаються невеликими ареалами на Прикарпатті, Опіллі, Росточчі, Поділлі, Прут-Дністровському межиріччі. Сформувались під буково-грабовими чи дубово-грабовими лісами з добре розвинутою трав'яною рослинністю на лесовидних ґрунтотворних породах.
За доброї дренованості території і вологого клімату сірі лісові ґрунти набувають ознак буроземів: значної вилугованості, відсутності карбонатів, ненасиченості основами, мають значну кислотність і підвищений вміст рухомого алюмінію. Профіль диференційований за елювіально-ілювіальним типом. Ознаки переміщення колоїдів та оглиненість виражені слабо, слабке колоїдне лакування, значна біогенність.
На підтиповому рівні розрізняють ясно-сірі та сірі лісові ґрунти.
Ясно-сірі лісові буруваті ґрунти мають таку будову профілю: Но1-2 см+
+не10-18+е(h)10.15+ і70-90 см+Рi20-40 см+р-
Сірі лісові буроваті ґрунти поширені серед ясно-сірих лісових буруватих грунтів, але зустрічаються частіше. Умови їх формування і будова профілю складні. В них відсутній елювіальний горизонт E(h) і в більшій мірі розвинений гумусово-елювіальний та ілювіальний слабогумусований горизонти.
Будову профілю можна описати таким поєднанням генетичних горизонтів:
НО1-2cм+НЕ20-35cм + Ih50-70 cм +Pi30-50 cм +P
Сірі лісові вологі ґрунти.
Поширені в західному Лісостепу, але на відміну від буруватих ґрунтів сформувались на лесах більш важкого механічного складу. Як і попередні ґрунти поділяються на ясно-сірі та сірі лісові вологі ґрунти.
Значна кількість опадів і низька водопроникність викликають періодичне перезволоження і сезонне оглеєння, яке проявляється у вигляді іржаво-бурих плям, наявності залізо-марганцевих пунктацій і бобовин, вміст яких в наділювіальному горизонті може досягати до 12% від маси ґрунту.
Карбонати у вигляді окремнілих журавчиків. Характерне глибоке вилуговування і висока рухомість глинистих речьовин, якими заповнені порожнини, червоходи, кореневини, тріщини. Глибина профілю становить 3-4 м і більше. Вміст гумусу 1,5-5%. В складі гумусу переважають фульвокислоти.
Реакція ґрунтового розчину кисла за наявності великої кількості рухомого алюмінію (10-12 мг-екв 100 г ґрунту), ступінь насиченості основами 65-75%.
Ясно-сірі лісові вологі ґрунти поширені на Росточчі, Опіллі та Прут- Дністровському межиріччі західного Лісостепу. Приурочені до великих і середньогорбистих гряд, та високих лесових терас, де залягають на вододілах та їх схилах. Підґрунтові води стоять глибше 6 м і на процеси ґрунтотворення не впливають.
Сформувались під дубово-буковими або буково-грабовими лісами з добре розвинутою трав'яною рослинністю на лесах і лесовидних суглинках важкого механічного складу, підстелених глинами, сланцями, вапняками які є водоупором.
Будову профілю можна описати таким поєднанням генетичних горизонтів:
Нo1-2см +НЕgl28-30 см+ЕglІЗ-17 см+Igl60-90 см+ІРgl25-35 см+РigІ20-40(150)+Ркg1.
Сірі лісові вологі ґрунти поширені на територіях з ареалами ясно-сірих лісових вологих ґрунтів. Умови залягання і формування подібні. Характеризуються більшою акумуляцією гумусу і менш чіткою диференціацією профілю за елювіально-ілювіальним типом. Елювіальний горизонт E(gl) відсутній
Будову профілю можна описати таким поєднанням генетичних горизонтів:
Но1-2 см+НЕgl30-45см+Igl70-80см+УРgl30-40см +Рigl30-50(130)+Ркgl.
Сірі лісові оглеені ґрунти.
Поширені в Лісостепу і на Поліссі, де формуються на безстічних вододілах і лесових терасах по западинах, улоговинах стоку, плоских слабостічних пониженнях, на шлейфах схилів, що зазнають тимчасового перезволоження водами поверхневого стоку за неглибокого залягання підґрунтових вод.
Формуються під листяними перезволоженими лісами. За перезволоженням, в умовах анаеробіозу набуває інтенсивного розвитку процес оглеєння. За рахунок наскрізного промочування відбувається оглеєння всього ґрунтового профілю і винос за його межі продуктів ґрунтотворення.
Ґрунти характеризуються інтенсивним елювіюванням. Порівняно з автоморфними аналогами вони більш кислі і менш насичені основами. Мають більш глибокий і краще гумусований профіль.
В ґрунтах чітко проявляються ознаки оглеєння: сизий відтінок в гумусово-елювіальному горизонті, у профілі рясно вохристі і сизі плями, марганцево-залізисті пунктуації і бобовини, нижня частина профілю і ґрунтотворна порода сизі. Сірі лісові оглеєні ґрунти приурочені до від’ємних елементів рельєфу, а сірі лісові вологі – до вододілів.
Розрізняютьсірі лісові поверхнево- і ґрунтовооглеені. В сірих лісових поверхнево оглеєних ґрунтах оглеєння обумовлено періодичним поверхневим перезволоженням за глибокого залягання підґрунтових вод.
Ясно-сірі лісові поверхнево оглеєні ґрунти поширені по всьому Лісостепу і на лесових островах Полісся, де формуються на слабодренованих вододілах лесових тересах рік, по днищах западин серед сірих лісових автоморфних фунтів.
Будову профілю можна описати таким поєднанням генетичних горизонтів:
Hd2-5cм+HEgldl20-22CM+Eigl8-15см+ІEgl15-20см+Iegl30-50см+ІРеg15-25см +
+Piegl20-40см +Pgl.
Сірі лісові поверхнево оглеєні ґрунти поширені там же де ясно-сірі поверхнево оглеєні ґрунти і залягають у неглибоких блюдцевидних западинах або на переферії глибоких западин слабодренованих вододілів та лесових терас серед сірих лісових ґрунтів. На відміну від автоморфних ґрунтів, профіль з ознаками сезонного оглеєння, в більшій мірі елювійований і глибший внаслідок делювіальних наносів, краще гумусований.
Будову профілю можна описати таким поєднанням генетичних горизонтів:
Hd2-5 см+ HEgldl30-40 см+ ІЕgl40-50 см+ legl30-50 см+ ІРеgl 20-30 см+ Рiegl30-40 см+ Pgl
Сірі лісові ґрунтово оглеєні ґрунти.
Поширені переважно в західній частині Лісостепу, Лівобережжі, на лесових островах Полісся і заплавах рік високого рівня. Залягають на слабо дренованих вододілах і слабостічних терасах з близьким (2-4 м) рівнем підгрунтових вод, інколи мінералізованих, що обумовлює засолення переважно бікарбонатом натрію (NaHC03).
Ясно-сірі лісові ґрунтово оглеєні ґрунти найбільш великими масивами зустрічаються у східній частині Волинської височини, в північній приполісській пониженій частині лісостепової зони і на лесових островах Полісся.
Ґрунти мають чітку ґумусово-елювіальну диференціацію: глибокий гумусо-елювіальний горизонт з пунктаціями і бобовинками; чітко виразний елювіальний горизонт з великою кількістю бобовин; ілювіальний оглинений з поодинокими пунктуаціями і бобовинами; перехідні горизонти оглеєні з іржаво-вохристими плямами і пунктуаціями; ґрунтотворна порода сиза, в'язка; карбонати у вигляді стягнень або мергельозовані.
Будову профілю можна описати таким поєднанням генетичних горизонтів:
Но1-2 см+НЕ20-30 см+Е8-15 см+ Ie20-25 см + I35-50 см+ IPgl20-30 см+Рigl20-30 см+Рkgl
або Pgl.
Сірі лісові ґрунтово оглеєні ґрунти зустрічаються на тих теріторіях і на тих же елементах рельєфу, що і попередні ґрунти. Профіль даних ґрунтів має таку будову: Ho+HE+Ie(h)+I+IPgl+Pigl+PKgl або Pgl.
Вони відрізняються відсутністю в профілі елювіального горизонту, більш глибоким (до 40 см) і краще іумусованим гумусово-елювіальним горизонтом НЕ, слабкою і нерівномірною гумусованістю горизонту Ie(h). Решта горизонтів і діагностичні їх ознаки подібні до ясно-сірих лісових ґрунтово-оглеєних ґрунтів.
Серед сірих лісових ґрунтово оглеєних ґрунтів виділяють види:глеюваті і глейові.У перших оглеєна ґрунтотворна порода (Pgl або PG1) і перехідний до породи горизонт(Ріgl). У других оглеєна ґрунтотворна порода, перехідні та ілювіальний горизонти (Pgl+Pigl+Ipgl+Igl).
Дата добавления: 2017-01-13; просмотров: 3113;