Розрахунок дерев’яних ферм

Геометричний розрахунок полягає у визначенні довжин осей усіх стержнів ферми і кутів їхнього нахилу до горизонтальної проекції і між собою у вузлах. У сегментній фермі необхідно визначити радіус і довжину верхнього поясу, довжини хорд його стержнів, їхні горизонтальні проекції і стріли вигину.

Розрахункові навантаження, що діють на ферму, складаються з постійних і тимчасових. Постійне навантаження g містить у собі навантаження від власної ваги всіх елементів покриття і власної ваги ферми, яке може бути визначене по емпіричній формулі. При цьому повинні бути враховані коефіцієнти надійності g і крок розстановки ферм В. Постійне навантаження рахується рівномірно розподіленим по довжині прольоту ферми. Тимчасове снігове навантаження s визначається згідно будівельних норм і є рівномірно розподіленим по довжині прольоту або по довжинах півпрольотів ферми. На сегментну ферму може діяти також трикутне снігове навантаження із максимальними значеннями над опорами і нульовим значенням у половині прольоту ферми (див. розрахунок сегментних арок).

Вітрове навантаження w при розрахунку більшості ферм не враховуються тому, що воно діє у вигляді відсосу і зменшує зусилля в стержнях ферм від основних навантажень. При наявності підвісної стелі, дахового перекриття або підвісного устаткування навантаження від них зосереджується у вузлах нижнього поясу ферми.

Рис. 8.6. Навантаження і зусилля в стержнях ферм: а - трикутної; б - сегментної;

/ - схеми і навантаження; //. – діаграми зусиль Максвелла – Кремона.

Статичний розрахунок полягає у визначенні зусиль, що діють у стержнях ферми від усіх розрахункових навантажень і їхніх сполучень. Поздовжні сили N визначаються у всіх стержнях ферми. Для цього розподілені навантаження, що діють у верхньому поясі, умовно вважають зосередженими в його вузлах. Гнуті осі стержнів верхнього поясу сегментної ферми умовно заміняють їх хордами. Потім визначають поздовжні сили методами побудови діаграми зусиль Максвелла-Кремона, вирізання вузлів або методом перерізів. Приклади побудови діаграми зусиль показані на рис. 8.6. Згинаючі моменти виникають тільки в перерізах верхніх поясів при наявності на них міжвузлового навантаження. Їх визначають у такий спосіб. Стержні де l - горизонтальна проекція прямого стержня або хорди гнутого; е=(h - h_о)/2 — эксцентриситет подовжніх сил у прямому стержні з висотою перерізу h і в кінцях його h_o; f = l² / 8r - стріла вигину гнутого стержня. верхнього поясу розглядають як елементи, шарнірно вперті у вузли, на які діє міжвузлове, наприклад рівномірно розподілене навантаження і поздовжні стискаючі сили, визначені раніше. Cили N діють уздовж розрахункових осей прямих стержнів чи вздовж хорд гнутих стержнів верхнього поясу (рис. 8.7). При рівномірно розподіленому навантаженні q ці згинаючі моменти в прямих М_пр і гнутих М_гстержнях визначають по формулах

Конструктивний розрахунок полягає у визначенні розмірів поперечних перерізів стержнів з урахуванням гранично допустимих їх гнучкостей : для стержнів верхнього пояса - 120, для стиснутих стержнів решітки-150, для сталевих стержнів нижнього пояса - 400. Розрахункові довжини поясів у площині ферми приймають рівними відстанями між їхніми вузлами. Розрахункові довжини поясів із площини ферми приймають рівними відстаням між закріпленими їхніми зв'язками або між кріпленнями настилів або прогонів покриття.

Ширина перерізів b стержнів клеєдерев’яних ферм приймається, як правило, не більшою 17 см, для того щоб їх можна було склеювати із суцільних дощок без поперечних стиків.

Рис.8.7. Розрахункові схеми роботи верхніх поясів клеєдерев’них ферм:

а - гнутого пояса сегментної ферми

Переріз верхніх поясів клеєдерев’яних ферм підбирають з врахуванням того, що в них діють згинаючі моменти М і подовжні сили N. Висота перерізу верхнього пояса може визначатися попередньо, приблизно з врахуванням тільки поздовжніх сил або тільки згинального моменту з таких виразів:

Перевірка напружень у перерізах верхнього пояса проводиться на стиск із згином по формулах розрахунку суцільнодерев’яних елементів. При цьому визначають його розрахункову довжину l_p, площу перерізу А, момент опору W, радіус інерції і, гнучкість стержня λ, коефіцієнт його стійкості φ, коефіцієнт врахування деформації ξ, згинальний момент з урахуванням деформації М_д і максимальне напруження стиску σ_ст, що не може перевищувати розрахункового опору деревини R_{cт ,} який визначається з врахуванням ширини перерізу b і коефіцієнтів умов роботи — висоти перерізу т_б і товщини шарів дошок т_ш, з яких склеєно стержень.

Перерізи дерев'яних стержнів верхнього пояса і решітки, в яких діють тільки стискуючі повздовжні сили, підбирають з врахуванням того, щоб їхня ширина була однакова і гнучкість не перевищувала допустимої. Їх розраховують на стиск з врахуванням стійкості по формулах розрахунку суцільнодерев’яних елементів. Переріз розтягнутих металевих елементів підбирають і розраховують по нормах проектування металевих конструкцій.

Розрахунок вузлів дерев'яних ферм звичайно проводиться на дію максимальних зусиль з'єднаних в них стержнів із врахуванням кута між їхніми осями. Лобові упори вузлів дерев'яних ферм на зім’яття при дії повздовжніх стискаючих уздовж, впоперек або під кутом до волокон деревини розраховують по формулах розрахунку на зім’яття суцільнодерев’яних елементів. Число болтів, що з'єднують елементи у вузлах, визначають з врахуванням того, працюють вони уздовж або поперек волокон деревини. Металеві елементи вузлових кріплень та їх зварні з'єднання розраховують по нормах проектування металевих конструкцій.

Розрахунок ферм по другому граничному стану (по прогинах нижнього пояса) у більшості випадків, коли ферми мають рекомендовані висоти, не потрібно. При відношенні висоти до прольоту не менше ¹/₇ ферми мають цілком достатню жорсткість. Проте в процесі експлуатації, в основному в результаті податливості їхніх вузлів, ферми можуть одержати невеликі, але помітні на око прогини нижнього пояса. Тому нижнім поясам ферм рекомендується надавати так званий будівельний підйом, рівний 1/200 їхнього прольоту. Цей підйом враховується при геометричному розрахунку ферми. При статичному розрахунку його враховувати не обов'язково, оскільки він незначно впливає на зусилля в стержнях ферми.

Зв’язки забезпечують стійкість основних несучих конструкцій каркаса, їхніх елементів і сприймають горизонтальні навантаження, що діють на будівлю. Вони бувають поперечними і поздовжніми, вертикальними, похилими.

Похилі поперечні зв'язки (рис. 8.8) є основними. Вони складаються зі зв’язуючих ферм, що з'єднують верхні пояси або зони основних несучих конструкцій покриття попарно. Ці зв'язки розташовуються похило поперек покриття. Поясами зв'язків служать верхні пояси основних конструкцій, стійками - горизонтальні бруси або прогони і плити настилу. Решітка буває перехресна або розкісна і виконується з брусів або сталевих тяжів

Похилі зв’язки повинні розташовуватися в торцевих зонах покриття і між ними на відстані не більше 30м та закріплювати також проміжні конструкції брусчатими стержнями чи конструкціями настилу покриття. Їх розраховують на горизонтальні вітрові навантаження і зусилля, що виникають в елементах внаслідок відхилення їхніх осей від прямих ліній, як однопрольотні шарнірно обперті ферми з паралельними поясами. Вітрові навантаження, що діють у вигляді тиску й відсосу на торцеві стіни будинку, розподіляються порівну між похилими зв’язуючими фермами. Наприклад, при дії вітру на будинок (рис. 8.8, а, б) зосередженні сили Р, що діють на кожний вузол, збирають по вантажних площах обох торців і поділяють число зв’язуючих ферм - 3.

Рис. 8.8. Зв’язуючі ферми: а - профіль зв'язків; б - план зв'язків; в - схема роботи зв’язків

В стержнях зв’язуючих ферми виникають ще зусилля в результаті відхилення їхніх осей від лінійної форми. Їх визначають від дії умовного горизонтального навантаження g_c , яке визначають по формулі

де a - коефіцієнт для балок, похилих арок і ферм a = 0,03;для рам і високих арок при f/l> 1/3 a =0,015;

g_с— розрахункове рівномірне вертикальне навантаження на проекцію покриття;

n-числонесучих конструкцій покриття; t- число зв’язуючих ферм.

Вертикальні поперечні зв'язки (рис. 8.8,в) з'єднують попарно стійки каркаса будинку, на які спираються конструкції покриття, з’єднані похилими зв'язками. Вони розташовуються в площині, паралельній площині стіни і забезпечують стійкість стійок у цьому напрямку. Ці зв'язки працюють і розраховуються на горизонтальні навантаження від тиску і відсосу вітру аналогічно навантаженням похилих зв'язків. Їхньою статичною схемою є вертикальна шарнірно обперта консольна ферма з паралельними поясами.

Повздовжні вертикальніі похилі зв'язки влаштовуються для забезпечення плоскої форми деформування балок, елементів арок і рам із відносно великою висотою перерізу і ферм. Такі зв'язки розташовуються уздовж будинку, з'єднують усі конструкції покриття попарно і розташовуються з необхідним розрахунковим кроком по їхній довжині. Вони працюють і розраховуються як шарнірно обперті ферми з паралельними поясами на горизонтальні зосереджені сили Р, які визначаються за формулою

Р=0,01 q S,

де q - розрахункове рівномірне вертикальне навантаження на проекцію покриття;

S - горизонтальна проекція кроку подовжніх зв'язків.

Торцевий фахверк є несучим каркасом торцевої стіни будинку. Він складається з декількох вертикальних стійок, шарнірно обпертих на фундаменти і прикріплених до крайніх несучих конструкцій покриття в місцях вузлів поперечних похилих торцевих зв'язків.