Просторова будова геометрiя) комплексних сполук
Важливим висновком його координацiйної теорії А. Вернера стало положення про певне просторове розміщення лігандів навколо центрального атома (за законами симетрiї) та рiвноцiннiсть ycix лiгандiв у сферi координацiї.
Геометрична конфiгурацiя комплексів визначається типом гiбридизацiї АО центрального атома та природою лiгандiв.
 |
Сnолуки з к. ч. 2 типу [Ag(NH3)2]+, [CuCI2]− характеризуються sр-гiбридизацiєю АО центрального атома, отже комплексоутворювач i ліганди розміщуються на прямій лінії:
 |
У сполуках з к. ч. 4 можливi три способи розмiщення лiгандiв навколо комплексоутворювача: у формi тетраедра ( а), пiрамiди (6) або квадрата (в). У першому i другому випадках утворюються просторовi комплекси (тип гiбридизацiї sp3 ), а в останньому − лiганди i комплексоутворювач розмiщенi в однiй площинi (гiбридизацiя dsp2).
Комплекси з к. ч. 4 с дуже важливими в xiмiї бioгeнниx елементiв.
 |
Комплекси з координацiйним числом пʼять вiдомi менше, наприклад пентакарбонiл Феруму Fe(CО)5 ((а) та йон [MnCl5]3− (б):
Вони мають будову триrональної бiпiрамiди (а) або квадратної пiрамiди (6).
Для координацiйних сполук з к. ч. 6 можливi три геометричнi моделi комплексів: плоский правилъний шестикутник, трикутна призма i октаедр (в). Переважна бiльшiсть комплексних йонiв утворенi d2sp3- або sp3d2-гiбридними атомними орбiталями мають октаедричну будову.
Дата добавления: 2016-11-28; просмотров: 844;