Метод правового регулювання трудових відносин.

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Поняття та предмет трудового права України.

Праця є основною сферою діяльності, де формується особистість. Трудове законодавство визначає розвиток суспільства в цілому. Тут перетинаються економічна і соціальна складові державної політики. І від того, наскільки ефективно здійснюється нормативне регулювання відносин даної галузі права, багато в чому залежать і динаміка економічного розвитку країни, і добробут її громадян.

Трудове право України знаходиться на перетині приватного та публічного права. Приватноправові способи регулювання суспільних відносин притаманні трудовому праву з часу його зародження, адже воно вийшло з цивільного права, яке є центральною галуззю приватного права і уособлює його принципи.

Трудове право – це система правових норм, які регулюють трудові та пов’язані з ними нетрудові відносини.

У сучасних умовах система суспільних відносин, що становлять предмет трудового права, складається з індивідуальних трудових відносин, які виникають на підставі трудового договору, і колективних трудових відносин.

До предмету трудового права входять відносини:

• по працевлаштуванню (зайнятості);
• по підготовці кадрів і підвищенню кваліфікації;
• по контролю за дотриманням законодавства про працю;
• по матеріальній відповідальності;
• по вирішенню трудових спорів.

Метод правового регулювання трудових відносин.

Метод відображає, яким способом правові норми регулюють певний вид суспільних відносин. До ознак методу можна віднести:

а) порядок виникнення, зміни та припинення правовідносин;

б) правове становище учасників правовідносин;

в) характер встановлення прав і обов’язків;

г) засоби забезпечення виконання обов’язків (санкцій).

Стосовно трудових відносин, які складають основу предмету трудового права, юридичним фактом, що породжує їх виникнення, є трудовий договір. Тобто юридичними фактами, які породжують, змінюють і припиняють трудові правовідносини є вольові дії суб’єктів, що базуються на їхній взаємній згоді.

На стадії виникнення трудових правовідносин сторони перебувають у юридично рівному становищі. У процесі праці сторони перебувають у певній підпорядкованості одна до одної. Це проявляється у правовідносинах по нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю та охорони праці.

Для регулювання трудових відносин використовуються два методи: державно-владний та локальний. На державному рівні визначаються основні принципи правового регулювання найманої праці, які покликані забезпечити єдиний підхід в охороні трудових прав громадян незалежно від форми власності та виду підприємства. Основна частина нормативно-правових актів приймається на конкретному підприємстві, в установі, організації. При цьому локальні акти не повинні погіршувати права працівників порівняно з чинним законодавством.

Трудовому праву властиві власні санкції, які проявляються у застосуванні дисциплінарної чи матеріальної відповідальності.

Отже, метод трудового права полягає у комплексному поєднанні централізованого (імперативного) та децентралізованого (автономного) правового регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин на основі координації дій суб’єктів правовідносин, локального право встановлення та можливості застосування спеціальних юридичних санкцій для забезпечення належного виконання учасниками цих правовідносин своїх прав та обов’язків.