М О Д Е Л І Р И Н К А
| Вид конкуренції | Число фірм і тип продукту (ступінь його диференціації) | Умови вступу до галузі | Ступінь контролю над цінами | Нецінова конкуренція |
| 1. Досконала конкуренція | дуже велика кількість фірм, стандартна продукція | дуже легкі, нема перешкод (виробництво пшениці, бавовни, картоплі) | нема контролю | відсутня |
| 2. Недосконала конкуренція: а) монополіс-тична конкуренція | багато фірм, диференційо -ваний продукт | порівняно легкі (виробництво одягу, взуття, роздрібна торгівля) | є певний контроль | значний натиск на рекламу, торгівельні знаки, торгівельні марки |
| б) олігополія | декілька фірм (3-4), стандартний або диферен-ційований продукт | наявність суттєвих перешкод (виробництво сталі, алюмінію, автомобілів, пива, багатьох видів побутової техніки) | обмежений взаємною залежністю контроль або значний контроль при таємній змові | дуже типова, особливо при диференціації продукту |
| в) чиста (абсолютна, повна) монополія | одна фірма, продукт унікальний, нема близьких замінників | блоковано (газо- і водопостачальні компанії, електростанції, залізничний транспорт) | значний контроль | реклама зв’язку фірми з громадськими організаціями заради престижу |
Цінова конкуренція – пропозиція виробниками споживачам нижчих цін, ніж ціни конкурентів (для цього треба мати нижчі витрати виробництва).
Нецінова конкуренція зв’язана з технічними перевагами, якістю і надійністю продукції, з оригінальним стилем товарів, наданням гарантій, пільг і послуг покупцям, а також з рекламою і економічним шпигунством.
Олігополія (“олігос” – грецьке: декілька, “полео” – продають) представляє собою такий галузевий ринок, на якому декілька крупних фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції і ведуть між собою, головним чином, нецінову конкуренцію. Положення, коли декілька фірм захоплюють більшу частину ринку називається концентрацією ринку.
Оскільки на олігопольному ринку невелика кількість фірм, остільки вони стають взаємозалежними, їм доводиться при формуванні своєї цінової політики брати до уваги реакцію з боку конкурентів. Часто практикують “лідерство в цінах”, коли найбільш ефективна в наданій галузі фірма першою змінює ціни, а інші наслідують її приклад.
Причинами розвитку олігополії і у той же час бар’єрами для проникнення на такий ринок є: позитивний ефект масштабу виробництва ( економія за рахунок більшої спеціалізації робітників, використання дорогого, більш досконалого обладнання, що окупається лише при масовому виробництві, утилізація викидів); переваги злиття фірм; володіння патентами і контроль над сировиною; величезні витрати на нецінову конкуренцію.
Чиста монополія(“моно” – грецьке: один, ”полео” – продаю) – такий ринок, де один продавець і велика кількість покупців. Важливо, що товар чи послуга не мають повноцінних замінників, - покупця заганяють у кут, він не може замінити цей товар іншим, не може без нього обійтись, а купити його може лише у одного продавця, природно, на вигідних для того умовах.
Концентрація виробництва певного товару в одній фірмі дозволяє їй повністю контролювати ціну і отримувати зростаючі доходи навіть при скороченні виробництва. Пропозиція на ринку чистого монополіста завжди менше, а ціна завжди вища, ніж на ринках, що ми розглянули раніш.
Чисто монопольному ринку можуть бути властиві такі форми конкуренції:
1) потенційна конкуренція – можливість появлення у галузі нових виробників;
2) конкуренція нововведень, що пов’язана з удосконаленням товару, з появою товарів-замінників;
3) конкуренція з імпортними товарами, що поступають на внутрішній ринок.
Ринок, на якому один покупець і велика кількість продавців, називають монопсонією.
Ринок, на якому одному продавцю протистоїть один покупець (монополіст + монопсоніст), називають двостороння монополія.
3 питання.
В залежності від призначення об’єктів ринкових відносин розрізнюють такі види ринку:
1. Ринок споживчих товарів та послуг для населення – надає різноманітні товари і послуги для особистого споживання. Їх тим більше, чим краще розвинуті галузева структура виробництва, суспільний розподіл праці.
2. Ринок засобів виробництва – надає всі товари та послуги виробничого призначення.
3. Ринок праці (робочої сили) –постачає населення в працездатному віці, що пред’являє попит на робочі місця з урахуванням професій, кваліфікації.
4. Фінансовий ринок, який включає в себе ринок грошових коштів (надання тимчасово вільних грошей у кредит банками, ощадними, страховими установами) і ринок цінних паперів (акцій, облігацій).
5. Ринок валют представляє собою сферу купівлі-продажу вільно конвертованої валюти.
6. Ринок інформації і науково-технічних розробок.
7. Ринок землі та інших видів нерухомості (будівлі, житло).
З точки зору відповідності діючому законодавству, розрізнюють “офіційний” (легальний) і “тіньовий” (нелегальний) ринки.
Тіньовий ринок – елемент тіньової економіки, він представляє собою сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну матеріальних благ, послуг і ідей, що виходять за рамки закону і соціального контролю.
Для суб’єктів ринкових відносин важливо знати динаміку, тенденції розвитку процесів і явищ, що формують попит і пропозицію на окремих ринках, а також в межах окремих регіонів, національних господарств і в межах світового господарства. В цьому зв’язку говорять про кон’юнктуру окремого ринку, регіону, національного господарства, світового господарства. “Кон’юнктура” від латинського слова “зв’язую”, “з’єдную”.
Усесвітньо відомий спеціаліст по проблемам кон’юнктури Микола Дмитрович Кондратьєв, таким чином давав визначення кон’юнктури: “Під економічною кон’юнктурою кожного наданого моменту ми розуміємо напрям і ступінь змін сукупності елементів народногосподарського життя, у порівнянні з попереднім моментом”.
Показники, що характеризують кон’юнктуру:
- обсяг випуску промислової і сільськогосподарської продукції;
- інвестиційна діяльність;
- зміни у зовнішній і внутрішній торгівлі;
- ступінь використання виробничих потужностей;
- рівень запасів готової продукції, сировини;
- зміна цін;
- зміна прибутку;
- зміна ставки позичкового проценту;
- зміна курсів цінних паперів;
- зміна рівня зайнятості і безробіття,
- зміна рівня зарплати;
- масштаби банкрутств, злиття і поглинання компаній,
- зміна ступеню концентрації ринку.
Коливання кон’юнктури можуть бути нерегулярними і регулярними. Серед регулярних коливань кон’юнктури розрізнюють сезонні і циклічні коливання.
Економічний цикл – період між двома кризами або систематичне чергування спадів і підйомів ділової активності.
Існує така класифікація регулярних коливань кон’юнктури:
1. Коротші за рік – сезонні.
2. 3-3,5 роки – малі цикли, цикли Кітчина – англійського економіста.
3. 7-11 років – середні цикли, промислово-торгівельні, цикли Жюгляра (Маркс теж їх вивчав).
4. 40-60 років – великі цикли, цикли Кондратьєва.
4 питання.
Функції ринку:
1. Посередницька – з’єднує виробників і споживачів, забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням.
2. Ціноутворююча – здійснюється суспільне визначення цінності виробленого продукту та суспільного характеру втіленої в ньому праці.
3. Регулююча – ринок здійснює розподіл ресурсів по різним галузям виробництва у відповідності з суспільними потребами (погоня за прибутком; розподіляє виробництво певного товару ( послуги) тим фірмам, що виробляють його з найменшими витратами, на основі ефективних технологій; розподіляє товари, послуги, ресурси тім покупцям, котрі дають за них саму високу ціну.
4. Стимулююча – конкурентна боротьба стимулює удосконалення економічних ресурсів, технологій, організації виробництва, підвищення якості продукції і обслуговування покупців, пошук нових видів продукції і послуг.
5. Інформаційна – ринок інформує про найбільш прибуткові сфери діяльності, суспільних потребах, типових витратах виробництва певних видів продукції, зміни переваг споживачів.
6. Санітарна – неконкурентоздатні фірми виходять з гри, стають банкрутами.
У розвинутій ринковій економіці (США та інших розвинутих держав) більше половини нових фірм, особливо малих, закриваються в перший рік існування у зв’язку з низькою дохідністю ділових операцій або банкрутством. “Природний відбір” в економіці. В Україні “економічна смертність” малого бізнесу ще вища: з 10 створених фірм виживають, в кращому випадку, 2. Середній строк функціонування малої фірми 1,5-2 роки. На ці цифри впливають недосконалі правила гри, що встановлює держава, особливо податкова політика, крім того, в нас створюється чимало фіктивних фірм.
Дата добавления: 2016-11-02; просмотров: 446;