Облік і оцінка основних фондів.

Основні фонди (о. ф.) підприємств враховуються і плануються в натуральному і грошовому виразі, це здійснюється з метою забезпечення контролю і збереження та ефективності використання. Облік основних фондів в натуральному виразі необхідний для:

· визначення виробничої потужності підприємства та його структурних підрозділів;

· планування капітальних вкладень:

- на реконструкцію

- технічне переозброєння

- розширення виробництва.

· складання балансу обладнання, яке дає уявлення про його технічний склад; для цього проводиться паспортизація основних фондів (кожному об’єкту основних фондів, в момент введення в експлуатацію, дається інвентарний номер і на нього заводиться облікова (інвентарна) картка. Ця картка є вихідним інформаційним матеріалом для складання паспорта підприємства).

Облік основних фондів у вартісному (грошовому) виразі:

1. Для розрахунку загальної їх вартості;

2. Амортизаційних відрахувань і собівартості;

3. Економічної ефективності КВ продукції.

Методи грошової оцінки основних фондів:

Первісна – включає витрати на створення і придбання основних фондів, з урахуванням витрат на доставку і монтаж обладнання.

ВОФ_п=Впр+Трансп+Монт+Ін (3.1)

За первісною вартістю основні фонди обліковуються в бухгалтерському балансі, в момент їх введення в експлуатацію, при цьому така вартість називається балансовою.

Відновна – витрати на відтворення основних фондів на сучасному умовах (вона показує у скільки обійшлось би створення у даний час основних фондів, придбаних чи побудованих у попередній період).

У момент введення в дію нових основних фондів їх початкова вартість відповідає відновній.

(3.2)

ΔПп – середньорічний % приросту ПП в країні

деt – кількість років експлуатації ОФ

Вартість основних фондів у даний момент може бути більшою чи меншою ніж їх вартість у попередній період.

Залишкова – це первісна чи відновна вартість основних фондів за відрахуванням суми їх спрацювання.

ВОФ_з=ВОФ_п-АВ (3.3)

де АВ – амортизаційні відрахування:

SАВ=(ВОФ_п•Н_а/Т_екс) •100% (3.4)

деН_а– норма амортизації;

Т_екс – термін експлуатації.

Ліквідаційна вартість –вартість , яка може бути одержана при реалізації ОФ, що (обов’язково) вибувають з експлуатації.

Потрібна для визначення ступеня спрацювання основних фондів.

Вартість, яка може бути одержана при реалізації основних фондів, що вибувають з експлуатації називається ліквідаційною.

Індексація балансової вартості основних фондів (для компенсації інфляційних процесів підприємства)

(3.5)

де І_інф – індекс інфляції року за результатами, якого проводиться індексація.

При К_і≤1, індексація не проводиться.

При застосуванні на підприємстві прискореного методу амортизації коефіцієнт індексації не враховується.

Справедлива вартість – це сума за якою може бути здійснений обмін активу, або вартість операції обміну між незацікавленими незалежними сторонами.

Показник середньорічної вартості основних фондів:

(3.6)

де С_поч – вартість основних фондів на початок року;

С_в – вартість основних фондів, які введено в дію в розрахунковому році;

К_в– кількість місяців функціонування основних фондів, які введені в дію;

(12- К_вв) – кількість місяців в продовж яких вибулі основні фонди не функціонували.

Балансова вартість на початок звітного періоду

Б_в=Б_п+В_а+В-С-А (3.7)

де Б_п – балансова вартість основних фондів на початок періоду, що передував звітному;

В_а– сума витрат на придбання основних фондів на початок періоду, що передував звітному;

В – витрати на капітальний ремонт, реконструкцію для поліпшення основних фондів за період , що передував звітному

С– сума виведених із експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А – сума амортизаційних відрахувань нарахована у періоду, що передував звітному.