Вправи за системою Пілатеса.

Ця система, заснована за принципами йо­ги, відрізняється від традиційних комплексів силових вправ, в яких ізольо­вано проробляється той чи інший м'яз. У ході занять за системою Пілатеса задіяна більшість компонентів обраної групи м'язів, які погано піддаються тренуванню у звичайному режимі. Особливість цієї системи — свідоме вико­нання вправ, які сприятливо діють на опорно-руховий =18

апарат, сприяють під­вищенню гнучкості, стимулюють розвиток функцій зовнішнього дихання.

Аквафітнес— система фізичних вправ вибіркової спрямова­ності в умовах водного середовища, що виконує роль натурального тренажера, завдяки природним властивостям.

Оздоровча дія засобів аквафітнесу обумовлена активізацією найважли­віших функціональних систем організму, високою енергетичною вартістю роботи, що виконується, феноменом гравітаційного розвантаження опорно-рухового апарату, наявністю стійкого ефекту загартовування. Систематичні

заняття у воді показані без обмежень усім практично здоровим людям будь-якого віку і характеризуються широким спектром цільової спрямованості: лікувально-профілактичної, навчальної, рекреативної, кондиційної, спор­тивно-орієнтовної.

Сьогодні аквафітнес являє собою різноманітні комбінації вправ вибір­кової спрямованості, котрі умовно можна розділити на 3 групи:

• дистанційне плавання з використанням спортивних, змішаних і само­бутніх засобів, у режимах різних методів тренування, з повною координаці­єю рухів і по елементах, а також плавання під водою;

• ігри у воді: від елементарно-рухових і безсюжетних до програмних, спортивно-орієнтовних з елементами змагань, рекреативно-розважальні за­ходи, пірнання, стрибки у воду, варіанти прикладного плавання;

• нові форми рухової активності в умовах водного середовища, чий пріоритет над загальноприйнятими варіантами оздоровчого плавання забез­печує наявність наступних факторів:

—охоплення більш широкого кола тих, хто займається, в тому числі й тих, хто не вміє плавати, осіб з обмеженою руховою активністю, жінок у до-і післяпологовому періоді, хворих у стадії реабілітації тощо;

—можливість диференційованої дії на морфофункціональні показники організму шляхом використання різних за характером рухів;

—високий емоційний фон на заняттях, які проводяться, що забезпечу­ється музичним супроводом вправ, які колективно виконуються при актив­ній демонстративній участі інструктора;

—великий вибір додаткових технічних засобів (круги, пояси для опори і зміни плавучості, дощечки, м'ячі, труби, "колоди", ласти, перетинчасті ру­кавички, платформи, гірки, хвильові гідроефекти та ін.);

—можливість ефективного використання басейнів різної конфігурації, а також природних водоймищ;

—практично безпечні умови для проведення занять з будь-яким кон­тингентом.

Структура і зміст занять традиційного і нових компонентів аквафітнесу, а також умови їх проведення мають ряд суттєвих відмінностей. Сучас­ні технології акватичних програм характеризуються більш широким діапа­зоном засобів дії на організм тих, хто займається, висуваючи в ряді випадків доволі жорсткі вимоги до параметрів плавальних басейнів

У зв'язку з тим, що розробка і практична реалізація сучасних варіантів аквафітнесу поєднані з різними методологічними підходами, використан­ням особистої, нерідко довільної термінології та нестандартного обладнан­ня, їхня типологічна характеристика потребує урахування неоднакових за рівнем значущості системоутворюючих факторів, =18

таких, як переважна спря­мованість вправ, які застосовуються, характер локомоцій вихідних базових дисциплін, арсенал технічного забезпечення занять, специфіка контингенту тощо.

Особливості професійної діяльності фахівців із оздоровчого фітнесу

Розробка нових фізкультурно-оздоровчих технологій неминуче призводить до необхідності зміни змісту діяльності фахівців, мета яких — впровадження цих технологій у практику.

У сучасних умовах розвитку фітнес-послуг зростає попит на висококва­ліфікованих фахівців у галузі біології, психології, гігієни, методики фізич­ного виховання, економіки, які володіють широким арсеналом організатор­ських й управлінських навичок проведення фізкультурно-оздоровчої роботи з різним контингентом

Результати ряду досліджень свідчать про те, що з усіх факторів, які впливають на залучення людини до рухової активності і роблять ці заняття невід'ємним компонентом її життя, найбільш важливим є особистість фахівця-професіонала в галузі оздоровчого фітнесу.

Проте у зв'язку з відсутністю підготовлених фахівців "вільні" місця у сфері оздоровчого фітнесу заповнюються працівниками інших галузей — тренерами з видів спорту, вчителями фізичної культури, що не мають достатньої підготовки для проведення фізкультурно-оздоровчої роботи. Крім того, сьогодні у сфері фітнесу частіше зайняті працівники, що за­кінчили лише короткострокові курси з підготовки інструкторів (аеробіки, бодібілдингу, східних єдиноборств, аквааеробіки та ін.), які за своєю про­фесійною підготовленістю також не відповідають сучасним вимогам фіт-нес-індустрії.

У той самий час темп поновлення оздоровчих технологій, якість спор­тивного інвентарю й обладнання відомих зарубіжних фітнес-компаній доз­воляє їм розгорнути систему підготовки фахівців з фітнесу, що перевищує за якістю аналогічну підготовку фахівців у державних фізкультурних ВНЗ. Прикладом можуть бути курси й конвенції, що проводяться фітнес-компа-ніями Міжнародної асоціації оздоровчих, тенісних і спортивних клубів (ІНК5А), "Планета фітнес" та ін.

Проте підготовка фахівців у цих компаніях відбувається, передусім, з орієнтацією на отримання прибутку — головної мети фітнес-індустрії, тому процес навчання гранично стиснутий, вилучено теоретичні розділи навчайня, основна увага приділяється засвоєнню технологічних дій, а не отриман­ню достатньо глибоких всебічних знань. Такий підхід не сприяє підготовці висококваліфікованих фахівців, а забезпечує лише ефективне (перш за все в економічному відношенні) виконання конкретних функціональних обов'язків працівниками фітнес-клубів.

Система державної фізкультурної освіти, незважаючи на прийняті нор­мативні й програмно-методичні документи, ще не повністю забезпечує під­готовку фахівців нового профілю.

Система підготовки фахівців з оздоровчого фітнесу в зарубіжних краї­нах нерозривно пов'язана з технологією надання фітнес-послуг і має широ­ку мережу різних організацій, що здійснюють підготовку, підвищення ква­ліфікації й сертифікацію фахівців. Тільки у США нараховується понад 250 організацій

=19

(федерацій, асоціацій, компаній), що проводять підготовку фа­хівців позадержавної системи освіти.

Дискусійним залишається питання про те, хто повинен встановлювати стандарти з оцінки кваліфікації інструкторів фітнесу: навчальні заклади або ті організації у сфері фітнес-індустрії, котрі відповідають за підготовку. Пе­ревага у вирішенні цього питання надається фітнес-компаніям. Велику до­помогу організаціям, які проводять підготовку фітнес-фахівців, надають розроблені й юридично затверджені програмно-інструктивні вимоги та ке­рівництво з тестування рівня здоров'я та фізичної підготовленості атлетів, обладнання і спортивних споруд, програмування фітнес-занять та ін.

У вітчизняній практиці проводиться робота з удосконалення кадрового забезпечення сфери оздоровчої фізичної культури. Так, розроблено класи­фікаційну характеристику фахівця з рекреації й оздоровчої фізичної культури відповідно до державних законів України, а також із урахуванням Укра­їнської класифікації професій, затвердженої Міністерством праці України,

Професійна діяльність фахівця з рекреації й оздоровчої фізичної куль­тури полягає в досягненні й збереженні належного (високого) рівня фізич­ного стану у представників різних вікових і соціальних груп населення шля­хом організації і проведення:

• комплексних заходів із формування здорового способу життя;

• роботи з впровадження фізичної культури на підприємствах, за місцем проживання та в зонах масового відпочинку людей;

• різноманітних фізкультурно-розважальних свят, змагань, конкурсів, шоу з урахуванням національних традицій України.

Фахівець із рекреації й оздоровчої фізичної культури повинен бути під­готовлений до роботи:

• у різноманітних типах навчальних і спортивних установ Міністерства освіти і науки України і Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту;

• спортивних клубах, колективах фізичної культури на виробництві, в державних установах, різних типах спеціальних закладів;

• будинках культури, палацах учнівської молоді, у місцях масового від­починку населення;

• санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах, на курортах, туристич­них оздоровчих базах;

• ЖЕУ за місцем проживання.

Кваліфікаційні вимоги до фахівців.Фахівець із рекреації та оздоровчої фізичної культури повинен бути всебічно підготовленим до творчої профе­сійно-педагогічної, фізкультурно-оздоровчої, агітаційно-пропагандистської роботи з різними соціальними групами населення, володіти основами знань соціальних, гуманітарних, психолого-педагогічних, медико-біологічних, спеціально-педагогічних наук. Для ефективного проведення фізкультурно-оздоровчої, навчально-виховної та агітаційно-пропагандистської роботи не­обхідно володіти знаннями анатомо-фізіологічних і психологічних особли­востей стану здоров'я різних вікових груп населення, а також гігієнічних вимог до навколишнього середовища.

Ставлення до здоров'я людини як соціальної цінності висуває специ­фічні вимоги до системи фізичного виховання у радіаційно забруднених районах,

=20

орієнтує на оздоровчо-профілактичну, рекреаційну й реабіліта­ційну роботу. Важливо виховувати у школярів та у дорослого населення дбайливе ставлення до власного здоров'я, прагнення і здатність забезпе­чити індивідуальну профілактику його порушень, а також високий рівень різних форм життєдіяльності у процесі навчання, праці, відпочинку та дозвілля.