Юджин Найда (Nida EugeneTowards a Science of Translating. Special Reference to Principles and Procedures Involved in Bible Translating. Leiden, 1964).
2 типи еквівалентності:формальна і динамічна. В основі поділу лежить переконання, що абсолютно точний переклад неможливий, але дуже близьким може виявитись вплив перекладу на отримувача, хоча тотожності у деталях перекладу не буде. Ці 2 типи еквівалентності розглядаються як крайності, більшість перекладів поєднують риси обох типів.
| Формальна Е. | Динамічна Е. |
| При збереженні формальної еквівалентності – увага перекладача концентрується на самому повідомленні – його формі і змісті. Поезію необхідно перекладати поезією, речення – реченням, поняття – поняттям. Такий переклад є перекладом-глоссою (gloss translation), який передбачає перенесення отримувача (адресата) у культуру іншого народу, тобто того, для якого створено оригінальний текст. Примітки є обов’язковими, щоб зробити текст максимально зрозумілим. Перекладач орієнується на мову оригіналу – максимальне збереження граматичних форм, дотримання постійності у вживанні слів і вибору значень в рамках вихідного контексту. ДЛЯ СПЕЦІАЛІСТІВ. | При досягненні динамічної еквівалентності тексту перекладу перекладач передусім намагається досягти „динамічного зв’язку між повідомленням і адресатом на мові перекладу, який би був приблизно таким самим як зв’язок між повідомленням і отримувачем на мові оригіналу”. Адресат не переноситься у інше культурне середовище, адже йому пропонується переклад, релевентний його культурі. Переклад, орієнтований на динамічну еквівалентність, характеризується трьома аспектами: 1) слідування нормам мови перекладу і культури взагалі (культура адресата); - головне – природність викладення матеріалу мовою перекладу. 2) відповідність контексту повідомлення; - забезпечення інтонаційного і ритмічного оформлення мовлення, стилістична доцільність повідомлення в рамках контексту. 3) відповідність рівню аудиторії, здатності її декодувати (зрозуміти) повідомлення. |
Ю. Найда стверджує, що в середині ХХ ст. у перекладацькій практиці намітилась тенденція до переважання динамічної еквівалентності.
Пояснення цього: з позицій теорії інформації – надійність сприйняття повідомлення залежить у прямій залежності від надлишковості у мовленні. Формальна еквівалентність, яка максимально зберігає структуру і семантику оригіналу, характеризується недостатньою надлишковістю для повноцінного розуміння повідомлення, адже там занадто багато невизначеного і нового. Адаптація, яка відбувається при слідуванні динамічній еквівалентності, знімає невизначеність і зберігає для отримувача звичний для нього культурний контекст.Текст отримує необхідну надлишковість і завдяки цьому легше сприймається адресатом
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 2717;