Суть та структура світової валютної системи.

Валютна система (ВС) - це форма організації і регулювання валютних відносин, закріплених національним законодавством і міжнародними угодами. В основі світової валютної системи (СВС) лежить розвиток міжнародних валютних відносин (МВВ).

Міжнародні валютні відносини (МВВ) - це відносини між суб'єктами світового господарства, пов'язані з використанням валюти в їхній фінансово-господарській діяльності.

Існує три рівні ВС, що діє у світовому співтоваристві:

- національний (НВС);

- регіональний (РВС);

- світовий (СВС).

Національна валютна система - складова частина грошової системи країни, що закріплена національним законодавством з врахуванням норм міжнародного права.

Основні функції НВС:

- формування механізмів взаємодії національних і світових грошей (засіб їхньої конвертованості, котування, регулювання валютних курсів);

- формування і використання міжнародної ліквідності (ліквідні - це кошти, цінні папери, що можуть використовуватися для погашення боргових зобов'язань);

- формування золотого-валютного запасу країни;

- формування кредитних ресурсів.

Органами НВС є:

- банківські і кредитно-фінансові установи;

- біржа;

- спеціальні органи валютного контролю;

- приватні комерційні інститути.

Регіональна валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносини між групою країн (наприклад Європейська ВС почала діяти в 1979 р.).

Основні функції РВС (на прикладі Європейської ВС):

- формування і використання міжнародної грошової одиниці – ЕКЮ (на даний час євро);

- розробка і закріплення заходів для регулювання валютних відносин в інтеграційному об'єднанні;

- підтримка взаємозв'язків НВС і СВС;

- узгодження режиму регулювання валютних курсів.

Основні органи РВС:

- міжнародні валютні фонди;

- міжнародні кредитно-розрахункові організації (наприклад, Європейський банк реконструкції і розвитку).

Світова валютна система - це форма організації МВВ, що закріплюється міждержавними угодами.

Основні функції СВС:

- формування міжнародних ліквідних ресурсів (золото і платіжні засоби);

- забезпечення дії механізму регулювання валютних курсів;

- забезпечення функціонування валютних ринків і ринків золота;

- розвиток міжнародного кредитування і міжнародних розрахунків.

Основні органи СВС:

- міжнародні валютні організації (наприклад, МВФ);

- міжнародні банківські заснування (наприклад, МБРР).

Валюта- це грошові знаки іноземних держав і міжнародні (регіональні) грошові розрахункові одиниці.

Вільно конвертована валюта(ВКВ) - валюта, що вільно й у необмеженій кількості обмінюється на інші іноземні валюти. В даний час національна валюта 132 країн світу є ВКВ.

Частково конвертована валюта (ЧКВ) - національна валюта країн, де застосовуються валютні обмеження для визначених тримачів валюти та з окремих видів обмінних операцій. Застосування ЧКВ є характерним для більшості держав, що розвиваються.

Замкнута (неконвертована) валюта - національна валюта, що функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Резервна валюта - це найбільше стабільна ВКВ, у якій здійснюються міжнародні розрахунки і кредити, а також національні кредитно-грошові засоби провідних країн світової торгівлі.

Види резервної валюти:

- долар США;

- євро;

- японська єна;

- англійський фунт стерлінгів;

- швейцарський франк.

Види конвертованості, тобто оборотності на інші грошові знаки:

- внутрішня конвертованість – означає відсутність обмежень (оборотність валюти) для резидентів;

- зовнішня конвертованість - означає відсутність обмежень (оборотність валюти) для нерезидентів.

Національна валюта - це грошова одиниця даної країни.

Іноземна валюта - це грошові знаки, а також кредитні і платіжні засоби, виражені в іноземній грошовій одиниці, що використовуються в міжнародних розрахунках.

Міжнародна валюта - це грошова розрахункова одиниця, платіжні засоби, що колективно створені і використовуються країнами в рамках світового співтовариства або його окремих регіонів.

Основні види міжнародної валюти:

- СДР (Special drawing rights) - спеціальні права запозичення (СПЗ), що застосовуються в МВФ. Це безготівкові грошові одиниці, що знаходяться на розрахункових рахунках держав-членів МВФ;

- євро - грошова регіональна одиниця, що застосовується в Європейському співтоваристві.

Валютний паритет - законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, що є основою валютного курсу.

В даний час валютний паритет встановлюється на основі СДР. Базисом його встановлення є і дорогоцінні метали (зокрема, золото).

Також елементом валютної системи є міжнародна валютна ліквідність.

Міжнародна валютна ліквідність — це спроможність країни або групи країн забезпечити своєчасну оплату своїх міжнародних зобов'язань.

Джерела міжнародної валютної ліквідності:

- офіційні золоті і валютні резерви країни;

- рахунки в СДР і євро;

- право на одержання термінового кредиту в МВФ. Кожен член МВФ має право на одержання (автоматичне) термінового кредиту в іноземній валюті в межах 25% його квоти.

Показником міжнародної валютної ліквідності є відношення офіційних золотовалютних резервів до суми річного товарного імпорту. Можуть використовуватися і інші показники, наприклад відповідність обсягу резервів потребам в них (кількість ліквідних резервів у порівнянні з обсягом міжнародних операцій даної країни, сальдо ПБ, зовнішній борг, рух коротко— і довгострокових капіталів).

Інший елемент валютної системи — міжнародні кредитні засоби обігу. Регламентація їх використання, як і практика міжнародних розрахунків, здійснюється відповідно до уніфікованих міжнародних норм.

У їх числі: Женевська конвенція (вексельна і чекова), Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів, інкасо тощо.