Методика реалізації психолого – педагогічного експерименту.

Методика реалізації психолого-педагогічного експерименту скла­дається з трьох етапів.

Перший етап — констатуючий експеримент першого порядку, спрямований на встановлення існуючих на момент експерименту характеристик та властивостей досліджуваного явища. В експерименті беруть участь дві групи учасників: а) основна група (або основна вибірка) та б) контрольна група (або контрольна вибірка). Основна група бере участь у всіх процедурах експерименту та проходить цикл формуючих впливів. Контрольна група виступає як еталон, взірець, за яким у порівнянні буде оцінюватися роз­виваючий та формуючий ефект експерименту. Таким чином, дослід­ження буде відбуватися в паралельному режимі, на відміну від ліній­ного.

Другий етап — власне формуючий експеримент. Він реалізується за допомогою спеціально побудованої дослідником експерименталь­ної моделі розвиваючих та формуючих впливів на предмет дослід­ження. Експеримент може поєднувати в собі процедури різного характеру: навчальні, ігрові, практичні тощо. Особливо важливим моментом проведення формуючих впливів є аналітична модель «роз­виваючого ефекту» експерименту — своєрідний «ідеальний образ» очікувань дослідника щодо результатів експерименту. Дана модель спеціально конструюється та вибудовується психологом на підго­товчому етапі дослідження. В дослідженні бере участь основна група учасників.

Третій етап — констатуючий експеримент другого порядку. На даному етапі організується «контрольне» дослідження, в якому беруть участь обидві групи учасників (основна та контрольна); метою дослідження є «зняття» емпіричних показників предмета пізнання після проведеної процедури формуючих впливів. Показники кон­трольної вибірки виступають еталоном порівняння для встановлення формуючого ефекту, досягнутого в роботі з основною групою. Надалі результати дослідження піддаються відповідному аналізу та викори­стовуються для встановлення або обгрунтування певних законо­мірностей розвитку психологічних властивостей особистості.

Вивчення продуктів діяльності. Один з найпоширеніших методів психологічного дослідження — вивчення продуктів діяльності. Метод являє собою систему дослідницьких процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз та тлумачення продуктів діяльності людини. Центральним моментом структури методу є поняття «продукт діяль­ності». Методичне визначення даного поняття дещо відрізняється від суто теоретичного його визначення. Так під продуктом діяльності особистості розуміються реально-практичні та ідеальні за формою вияви активності даної особистості щодо явищ об'єктивного та суб'єктивного світу. Пізнавальні або перетворюючі за змістом, вони виявляють індивідуальність конкретної людини в кожному з її діянь, спрямованих на пізнання або перетворення елементів довколишньої реальності.

Метод вивчення продуктів діяльності людини поєднує в собі кілька дослідницьких та аналітичних процедур, диференціація яких відбувається за ознакою предмета пізнання кожної з них. Так, виді­ляють:

1) аналіз особистих документів — листів, фотографій, щоден­ників, автобіографій тощо, якісно-кількісний аналіз яких дає цінний матеріал для психодіагностики, дослідження життєвого шляху осо­бистості, характеристик діяльнісних актів людини в ситуаціях змістовних взаємодій та ін.; 2) аналіз офіційних матеріалів групової, колективної та масової комунікації — записи розмов, дискусій, нарад, різноманітні устави, накази, оголошення, розпорядження, закони, правила, газети, радіо- і телепередачі, реклама, тощо; цей тип дослідницьких та аналітичних процедур застосовується, як правило, для вивчення соціальних процесів, явищ та їх проекцій на індивідуальне буття особистості; 3) аналіз продуктів діяльності — система процедур, спрямованих на дослідження та тлумачення змістових результатів діяльності людини — творчих, професійних, поведінкових, суспільних, самоорієнтованих тощо.

Якщо структура та логічна формалізація процедур перших двох типів дослідження є досить простою та універсальною (аналіз і тлумачення офіційних та неофіційних документів; письмових, вер­бальних або статистичних матеріалів; цифрової, зображувальної та «словесної» інформації; їхніх мовних та смислових компонентів; їхньої структурної та смислової організації; співвідношення в них

суб'єктивного та об'єктивного змісту; реальної та індивідуальної їхньої «впливовості» на інші явища чи «відчуженості» від світу тощо), то третій тип дослідження є складнішим не тільки з формальної точки зору, а й з позиції його змістової насиченості. В психо­логічному погляді на реальність тих чи інших проявів індиві­дуального «Я» особистості кожний з цих проявів може вважатися «продуктом багатомірної та багаторівневої діяльності» людини, якщо за своєю структурою та змістом він організується в цілісний акт виявлення особистістю свого пізнавального чи перетворюючого ставлення до явищ світу (зовнішнього, об'єктивного, чи внутріш­нього, прихованого, світу свого «Я»). Тому залежно від сутності предмета дослідження та його цілей психолог може кваліфікувати конкретний вияв діяння людини як продукт її діяльності і вже виходячи з цього вибудовувати своє дослідження в межах процедури «аналіз продуктів діяльності».

Тоді змістовними моментами організації дослідження стануть:

1) на першому етапі — визначення сутності предмета дослід­ження як продукту специфічної (або універсальної) діяльності особистості та побудова теоретичної моделі цієї діяльності за струк­турою: зміст та цілеспрямованість діяльності — ситуативна та смислова організація простору діяльності — засобові компоненти діяльності (знаряддя, прийоми, засоби, техніки, технології — реальні та ідеальні) — процесуальне розгортання діяльності — продукт діяльності у його реальному та ідеальному визначенні; 2) на другому етапі — побудова «еталонної моделі» продукту діяльності, що досліджується, та аналітичне зіставлення еталону з реальним, досліджуваним продуктом; 3) на третьому етапі — цикл аналітичних і прогностичних дій щодо предмета свого дослідження та діяльності як цілого; статистичне або проективне тлумачення результатів дослідження; залучення отриманих даних у загальний емпіричний цикл взаємодій дослідника з особистістю — проекція та прогноз формуючих, розвиваючих, стабілізуючих тощо взаємодій.

Продукти діяльності, що підлягають аналізу в психологічному дослідженні, розрізняють також за ознакою «спонтанності — спря­мованої їх організації». Таким чином, той чи інший за змістом продукт діяльності особистості може бути одержаний для аналізу в умовах «змодельованої діяльності», яка спеціально організується дослідником. Звичайно, при цьому важливо отримати «чистий» результат, а тому діям дослідника в умовах ситуації моделювання діяльності ставиться ряд загальних (у дослідницькому плані) спеціальних (у плані змісту діяльності, що моделюється) умов.

Вивчення продуктів діяльності як метод психологічного дослід­ження широко використовується як у дослідницькій, так і в при­кладній сфері діянь психолога. В кожному конкретному дослідженні метод забезпечується необхідним набором аналітичних та тлумацьких процедур стосовно сутності предмета дослідження та цілей са­мого дослідження. За певних умов метод може використовуватися як основний у дослідженні, проте найчастіше виступає в психо­логічному пізнавальному акті як допоміжний.

Вивчення літературно-історичних джерел. У практиці історико-психологічного дослідження, психології творчості, дослідженні жит­тєвого шляху людини широко застосовується метод вивчення літе­ратурно-історичних джерел. Як засіб наукового пізнання він поєднує в собі цикл дослідницьких та аналітичних процедур, спрямованих на розпізнавання, формалізацію, тлумачення та прогноз особистісно орієнтованих характеристик або психологічних ознак історичних етапів, періодів, епох в літературно-історичних джерелах: авторських текстах, мемуарній літературі, документальних свідченнях тощо.

Предметом дослідницьких процедур методу є текст, який сприй­мається психологом-дослідником як самостійне багатомірне та ба-гатозмістовне явище, здатне вміщувати та виявляти: а) простір індивідуального й професійного буття автора через зміст обраних проблем індивідуального пізнання та перетворення змістових тлу­мачень цих проблем; б) рух змістового та функціонального досвіду автора протягом індивідуальної історії його життя через формальну та змістову динаміку пізнавальних дій автора щодо предмета своєї активності, через цілісність і завершеність перетворюючих впливів на реальність та дійсність предмета, що пізнається; в) час куль­турно-історичного буття автора, освоєний ним на шляху поєднання свого індивідуального буття з культурно-історичним процесом як таким крізь продукти свого пізнавального та перетворюючого діяння.

Методи тлумачення літературно-історичних джерел завжди син­тезовані за змістом, оскільки поєднують в собі елементи культу­рологічного, психологічного, лінгвістичного, естетичного й іншого трактування та пізнання явищ світу в цілому, текстів (синтезованих за змістом явищ) — зокрема. Виділяють тексти авторські та тексти-свідчення. Відповідно використовуються ті чи інші засоби тлума­чення.

Процес тлумачення авторських текстів спрямований на виявлен­ня «прихованого» та ствердження «наявного» змісту авторства — тієї особливої якості, якої набуває особистість, розгортаючи, самостворюючи своє культурно-історичне «Я». В історико-психологічному дослідженні можна виділити декілька підходів у тлумаченні текстів: 1) порівняльно-описовий; 2) історико-документальний; 3) онтологічне орієнтований та ін. Кожний з них має свій дослід­ницький потенціал і здатний розкрити предмет дослідження відпо­відно до цього потенціалу.

Змістовним результатом застосування порівняльно-описового під­ходу є констатація фактів через «порівняння», «перенесення» та «пояснення» (використаних засобів тлумачення) конкретних історико-психологічних даних. Історико-документальний підхід дає мож­ливість диференціювати прямі та додаткові свідчення в тексті; оці­нити складові тексту («ідеальний» та рефлексивний компоненти) за шкалою «сучасне — минуле»; побудувати так звану «модель народження знання», яка являє собою синтез отриманих даних у процесі дослідження та структурне поєднання формально-логічних і структурних компонентів відносин взаємопроникнення двох учасників творчого процесу — особистості-творця й історичної епо­хи, її культурно-історичних характеристик. Онтологічна орієнтований підхід, застосовуючи екзистенціальні, феноменологічні, засоби інтуї­тивізму, філософської критики та інші засоби тлумачення текстів, дає можливість: дослідити глибинний процес взаємопроникнення індивідуальної сутності автора, історичного періоду його творчості та твору; визначити й оцінити культурно-історичний потенціал ав­тора як виразника наукових, або культурних, або духовних та інших ідей своєї епохи; виявити складові професійної та духовної обда­рованості особистості автора; простежити процес становлення його таланту в часі особистого життя та в часі історії.

Процес вивчення літературно-історичних джерел організовується з привнесенням в його процедуру професійних та пізнавальних орієнтацій дослідника, забезпечується системою прямих (аналізу, тлумачення) та допоміжних засобів і прийомів (моделювання, типологізація, аналіз продуктів діяльності тощо).

Математичні методи в психології та продуктивність їх застосування.

У психології математичні методи мають широке застосування. Це зумовлене декількома моментами: 1) математичні методи дають змо­гу зробити процес дослідження явищ більш чітким, структуралізованим та раціональним; 2) математичні методи необхідні для об­робки великої кількості емпіричних даних (їхніх кількісних виразни­ків), для їх узагальнення та організації в «емпіричну картину» дослідження. Залежно від функціонального призначення цих методів та потреб психологічної науки виділяють дві групи математичних методів, використання яких у психологічних дослідженнях є най­частішим: перша — методи математичного моделювання; друга — методи математичної статистики (або статистичні методи).

Функціональне призначення методів математичного моделювання частково було показано вище. Цей тип методів застосовується: а) як Засіб організації теоретичного дослідження психологічних явищ через побудову моделей-аналогів досліджуваних явищ та виявлення таким чином закономірностей функціонування та розвитку змодельованої системи; б) як засіб побудови алгоритмів діяння людини в різноманітних ситуаціях її пізнавальної та перетворюючої діяль­ності і побудова на їх основі пояснюючих, розвиваючих, навчальних, Ігрових та інших комп'ютерних моделей.

Статистичні методи в психології — це деякі методи прикладної математичної статистики, які застосовуються в психології здебіль­шого для обробки експериментальних даних. Основна мета засто­сування статистичних методів — підвищення обгрунтованості ви­сновків у психологічних дослідженнях за рахунок використання ймовірнісної логіки та ймовірнісних моделей.

Можна виділити такі напрями використання статистичних мето­дів у психології:

а) описова статистика, яка включає групування, табулювання, графічний вираз та кількісну оцінку даних;

б) теорія статистичного висновку, яка використовується в психо­логічних дослідженнях для передбачення результатів за даними обстежування вибірок;

в) теорія планування експериментів, яка слугує для виявлення та перевірки причинних зв'язків між змінними. Особливо поши­реними статистичними методами є: кореляційний аналіз, регресійний аналіз та факторний аналіз.

Кореляційний аналіз — це комплекс процедур статистичного до­слідження взаємозалежності змінних, що перебувають у кореляцій­них відношеннях: при цьому переважає нелінійна їхня залежність, тобто значенню будь-якої окремо взятої змінної може відповідати деяка кількість значень змінної іншого ряду, що відхиляються від середнього в ту чи іншу сторону. Кореляційний аналіз — це один з допоміжних методів вирішення теоретичних завдань у психодіагно­стиці, що включає в себе комплекс статистичних процедур, які широко застосовуються для розробки тестових та інших методик психодіагностики, визначення їхньої надійності, валідності. У при­кладних психологічних дослідженнях кореляційний аналіз виступає одним з основних методів статистичної обробки кількісного емпі­ричного матеріалу.

Регресійний аналіз у психології — це метод математичної ста­тистики, який дає змогу вивчати залежність середнього значення будь-якої величини від варіацій іншої величини або декількох ве­личин (у цьому випадку використовується множинний регресійний аналіз). Поняття регресійного аналізу ввів Ф.Гальтон, який уста­новив факт визначеного співвідношення між зростом батьків та їхніх дорослих дітей. Він помітив, що у батьків найнижчого зросту діти виявляються дещо вищими, а у батьків найвищого зросту — нижчими. Такого роду закономірність він назвав регресією. Регре­сійний аналіз використовується переважно в емпіричних психо­логічних дослідженнях для вирішення завдань, пов'язаних з оцінкою будь-якого впливу (наприклад, впливу інтелектуальної обдарованості на успішність, мотивів — на поведінку тощо), при конструюванні психологічних тестів.

Факторний аналіз — метод багатомірної математичної статис­тики, який використовується у процесі дослідження статистичне пов'язаних ознак з метою виявлення деяких прихованих від без­посереднього спостереження факторів. За допомогою факторного аналізу не просто встановлюється зв'язок між змінними, що пере­бувають у стані перетворень, а визначається міра цього зв'язку та виявляються основні фактори, що лежать в основі вказаних перет­ворень. Особливо ефективним факторний аналіз може бути на почат­кових стадіях дослідження, коли необхідно з'ясувати деякі попередні закономірності в досліджуваній сфері. Це дасть змогу подальший експеримент зробити більш досконалим порівняно з експериментом, заснованим на змінних, обраних довільно або випадково.

У цілому математичні методи можуть бути досить ефективними та корисними в організації і проведенні психологічних досліджень, проте необхідно пам'ятати, що математичний метод, як і будь-який інший, має свою сферу прикладання та певні дослідницькі можли­вості. Застосування методу зумовлене природою предмета дослід­ження та завданнями пізнавальних дій дослідника. Ці вимоги стосу­ються і методів математичних.

В історії застосування психологією математичних методів були різні періоди: від абсолютизації їхніх можливостей та вимог обов'яз­кового застосування їх в дослідженні психологічних явищ — до повного вилучення їх з психологічної практики. В дійсності ж має бути збережений своєрідний паритет, а основою його встановлення повинен бути один із принципів психологічного дослідження — вимога змістової та процедурної спорідненості природи досліджу­ваного явища та методу, який використовується (або системи ме­тодів). Статистичний аналіз дає змогу встановити та визначити кіль­кісну залежність явищ, проте не розкриє її змісту; водночас побудова надійних і валідних тестів неможлива без застосування математичних методів. Отже, дотримання принципів організації психологічних до­сліджень завжди допоможе запобігти неефективним діям та про­цедурним недолікам дослідження.