Консервація сільськогосподарських угідь

Поняття консервації земель визначається ст.1 ЗУ «Про охорону земель» (що дублює ч.1 ст.172 ЗКУ):

«консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я».

За оцінками фахівців, в Україні необхідно зменшити загальну площу земель в інтенсивному обробітку мінімум на 8,6 млн.га і трансформувати їх у природні кормові угіддя, під заліснення, заповідні та рекреаційні об’єкти¹.

Відповідно до ст.172 ЗКУ, консервації підлягають деградовані, малопродуктивні та техногенно забруднені землі. Спроба визначити «техногенно-забруднені землі» зроблена у ст.169 (втім, одне оціночне поняття визначається тут через низку інших), а деградованих та малопродуктивних земель – у ст.171 ЗКУ (втім, перше поняття визначається через відкриті переліки, а друге – також через оціночні поняття).

Більш формалізовані (і зручні у застосуванні) критерії, за якими землі підлягають консервації, визначені наказом Держкомзему від 17.10.2002 №175 «Про Порядок консервації земель».

Згідно із ч.3 ст.172 ЗКУ, ст.51 ЗУ «Про охорону земель», «[к]онсервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок». Очевидно, необхідний також проект землеустрою щодо консервації земель.

NB. Заліснення як форма консервації земель здійснюється за проектами землеустрою щодо визначення земельних ділянок, які підлягають залісненню, в розрізі сільських рад. Щодо конкретних земельних ділянок заліснення здійснюється на підставі робочих проектів².

Проблема. На сьогоднішній день не працює механізм стимулювання землевласників та землекористувачів до проведення консервації земель. Показово, що такий механізм існував ще за часів Російської імперії, де за лісорозведення, укріплення пісків та ярів деревною та чагарниковою рослинністю видавалися премії, якими могли бути предмети мистецтва, золоті та срібні медалі, грошові суми до трьохсот рублів³.

У землевпорядній науці розрізняють т.зв. консервацію-реабілітацію та консервацію-трансформацію. У першому випадку рілля після певного періоду відпочинку знов залучається у виробництво (після відновлення показників ґрунту), при трансформації деградовані та малородючі ґрунти вилучаються з ріллі безповоротно⁴.

¹ Сучасний стан земельної реформи в Україні / А.С. Даниленко, М.Ю. Гарбуз, В.В. Жмуцький та ін. – К.: Урожай, 2005. – С.92.

² Губарєв В.С., Дорош Й.М., Червоний М.О. Перспективи лісомеліоративних насаджень в агроландшафтах Київщини // Землевпорядний вісник. – 2004. - №2. – С.19.

³ Крассов О.И. Право собственности на леса // Экологическое право. – 2006. - №3. – С.9.

⁴ Шквир М.І., Осипчук С.О., Погурельський С.П., Савенко Л.Ф. Здійснення економіко-екологічної оптимізації агроландшафтів Канівського району Черкаської області // Землевпорядний вісник. – 1999. - №2. – С.34.