ДІЯ ПЕРЕЛИТОЇ КРОВІ

Лекція № 6

«Тактика медичної сестри при гемотрансфузіях»

з дисципліни : « Медсестринство в хірургії»

Викладач : Гайдамака В.К.

м. Берислав

План

1. Основні положення сучасної трансфузіології.

2. Участь медичної сестри в інфузійно – трансфузійній терапії.

3. Поняття про систему АВ0.

4. Поняття про резус – фактор.

5. Роль медичної сестри в організації заходів перед переливанням крові.

6. Визначення груп крові за допомогою стандартних сироваток.

7. Визначення груп крові за допомогою цоліклонів анти – А, анти – В.

8. Визначення резус – фактор – належності експрес методом.

9. Визначення придатності донорської крові до переливання.

10. Проби на сумісність крові.

11. Обсяг дій медичної сестри під час трансфузії.

12. документальне оформлення трансфузій.

Мета:

- вивчити систему груп крові АВО і систему резус; показання, протипоказання до переливання крові та її компонентів;

- оволодіти методикою визначення груп крові за допомогою стандартних сиро­ваток і цоліклонів анти-А і анти-В, а також проведення проб на сумісність крові донора і реципієнта.

Про цілющі властивості крові люди дізналися дуже давно. Наука про гемотрансфузію бере початок з давніх часів. Гіппократ пропонував пити кров психічно хво­рим і епілептикам. У творах Плінія, Цельса, Гомера є відомості про те, що слабким людям і людям похилого віку давали пити кров вмираючих гладіаторів. Початок другого періоду відносять до 1628 р., коли Гарвеем був обнародуваний закон кро­вообігу, в якому вчений довів існування великого кола кровообігу. Далі особливо успішно дослідження з переливання крові розвиваються у Франції, де 15 червня 1667 р. вперше людині перелито кров тварини. Великий внесок у розвиток методи­ки переливання крові зробили російські вчені. У 1900 році бактеріолог Ландштейнер відкрив групи крові, а у 1907 р. Янський відкрив IV групу крові. Початком п’ятого періоду історії розвитку вважається 20 червня 1919 р., коли в Петрограді С.Н. Шамовим було проведено перше в світі сумісне з точки зору групи переливан­ня крові.

Отже, инфузійно-трансфузійна терапія займає велике місце в сучасній меди­цині.

Інфузією називають уведення в організм рідин парентеральним шляхом, трансфузією — уведення парентеральним шляхом крові та її препаратів. Шляха­ми уведення в організм інфузійних і трансфузійних рідин є: підшкірне, внутрішньовенне, внутрішньоартеріальне, внутрішньокісткове — у губчасту речовину кістки.

Основним джерелом крові, її препаратів і компонентів є донорство — доб­ровільне здавання певної частини крові та її компонентів. Людей, що дають свою кров або орган для уведення або пересадки хворим, називають донорами. Хворих, що одержують донорські органи і тканини, називають реципієнтами.

Існують різні групи донорів:

1. Активні донори: здають кров декілька разів на рік за власною ініціативою. За­раховують в активні донори після медичного обстеження. Кров здають безплат­но або отримують за це грошову компенсацію.

2. Донори резерву — люди з рідкісними групами крові (IV Rh- ), які здають кров у разі потреби.

3. Донори-родичі — здають кров разово для лікування близьких, що опинились у біді.

Перед здаванням крові потенційного донора оглядає терапевт, потім донор здає аналіз крові на RW, СНІД, кров і сечу — на загальний аналіз, робить ФГДС. Кров можна здавати по 400 мл, 1 раз на 1,5—2 міс, але не більше 5 разів. Основний вид донорства — доброчинне донорство.

ДІЯ ПЕРЕЛИТОЇ КРОВІ