Поняття інфляції та методи її виміру

Інфляція відноситься до основних індикаторів, які характеризують

макроекономічну нестабільність. Вона характеризує несприятливі зміни в цінах, які свідчать про виникнення певних змін у товарно-грошових відносинах і розподілі сукупного доходу.

Інфляція – це стійка тенденція росту загального рівня цін, що супроводжується

зниженням купівельної спроможності національної грошової одиниці. Інфляція – тривалий неперервний процес знецінення грошей, який проявляється у стійкому підвищенні загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, не забезпеченою матеріальними цінностями.

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюється з допомогою індексів цін (індексу споживчих цін, дефлятора ВВП тощо) як різниця між значенням цього індексу за певний період (у процентах) та 100%.

РІ = Ісц - 100% (6.1), де:

РІ – рівень інфляції;

Ісц – індекс споживчих цін.

Темп інфляції відображає швидкість зміни загального рівня цін у національній економіці, тобто свідчить про те, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась), і визначається за формулою:

Темп інфляції = (6.2).

Протилежним інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується. Дефляція трапляється рідко.

Дезінфляція – це сповільнення темпів інфляції.