Голодування

З позицій елементарної фізіології не варто застосовувати голодування для широко рекламованого "схуднення/очищення", оскільки насправді це призводить до протилежних результатів. Адже основним джерелом енергії для нервових клітин при голодуванні є глюкоза, що отримується з білків тіла (глюкогенних амінокислот). Але білки містять ще азот та сірку, які виявляються відходами при переробці амінокислот в глюкозу. І організму доведеться виводити їх у вигляді сечовини, сірководню та інших "шлаків і токсинів", що утворилися в ході самого голодування. А цих "шлаків і токсинів" зовсім не було в організмі до голодування, як не було "десь" відкладених зайвих або "поганих" білків. Тому голод насправді є "великим забрудником" внутрішнього середовища і саморуйнування організму. Таке жадане зменшення ваги при голодуванні за перший тиждень йде переважно шляхом переробки цінних білків скелетної мускулатури на глюкозу для потреб нервових клітин. І втратити м’язову тканину легко – досить одного багатоденного курсу голодування. Але назад втрачена м’язова тканина повернеться тільки при тривалому інтенсивному фізичному навантаженні і повноцінному харчуванні [Минвалеев].

Крім того, при такому схудненні виникають порушення функції печінки, гормональній дисбаланс, дефіцит м'язової і кісткової тканини, вітамінна і мікроелементна недостатність, стимулюється уповільнення витрат калорій і поживних речовин. Після голодування збільшується розмір жирових клітин, які прагнуть активніше накопичувати жир і повільніше спалювати його. А неодноразові голодування крім швидкого набирання ваги з добавкою, можуть привести до серцево-судинних захворювань, послаблення імунітету, посилення простудних і інфекційних захворювань, дратівливості, інфаркту, діабету [Жалпанова=Диеты, Ковальков, Шварцбейн].