Загальні принципи комплексної терапії при інсульті. • Після інсульту відбувається відновлення функції дихання й серцево-судинної діяльності.
• Після інсульту відбувається відновлення функції дихання й серцево-судинної діяльності.
• 3 поліпшенням загального стану з'являється раніше втрачена свідомість й орієнтування в просторі й зовнішньому середовищі.
• На 1 —2-гу добу з'являється геміплегія, яка поступово переходить при комплексній терапії в геміпарез, що може зникнути або супроводжуватися залишковими явищами.
• На 3-тю добу при сприятливому перебігу хвороби проявляються мімічні рухи й реакція на біль, відбувається підвищення сухожильних рефлексів, відновлення порушеного ковтання й функції тазових органів.
• Через 1—3 тижні після інсульту параліч зменшується, відновлюється тонус м'язів, з'являються синкінезії й довільні рухи.
• Спочатку відновлюються грубі рухи, потім тонкі, спеціалізовані. При звичайній геміплегії спочатку відновлюються рухи в нозі, потім у руці, причому рухи в проксимальному відділі (т^гостегновому, плечовому суглобах) відновлюються раніше, ніж у дистальному (стопа, кисть, пальці). Несприятливими для відновлення.рухової функції є прояви болю, гіперкінезів і порушення трофіки.
Афазія звичайно супроводжується правобічною геміплегією. Відновлення мовлення при моторній афазії відбувається повільніше, ніж при амнестичній. Поліпшують стан хворого заняття з логопедом. При маловираженій сенсорній афазії хворі можуть себе обслуговувати, а при повній афазії з розладом розуміння мови — потребують сторонньої допомоги.
Рис. 3.7. Система м'яких фіксаторів для нижньої паретичної кінцівки з обмеженням розгинання. |
Рис. 3.6. Застосування досегментної лонгети: 7 — зовнішній вигляд лонгети; 2—4 — способи накладання лонгети.
Ступінь відновлення залежить від багатьох факторів: причин захворювання, механізмів порушення мозкового кровообігу, розміру й локалізації осередки, частоти інсульту, наявності синкінезій, гіперкінезів, атаксії, апраксії й афазії.
У ранньому періоді застосовують метод лікування положенням у поєднанні з постільним режимом. Хворого укладають в положення, протилежне контрактурі Верніке—Мана, коли спастичні м'язи розтягнуті, а точки прикріплення м'язів-антагоністів зближені. Це зменшує еластичність м'язів, попереджає розвиток стійких кон-трактур, полегшує відновлення активних рухів. При лікуванні положенням також застосовують двосегментні лонгети (рис. 3.6) й м'які фіксатори (рис. 3.7)
Перше положення лежачи на спині (щит під матрацом) і кориговане положення, протилежне контрактурі Верніке—Мана. Друге положення — лежачи на боці, паретична нога зігнута в тазостегновому й колінному суглобах, а пряма рука розміщена уздовж тулуба. При скаргах на оніміння положення змінюють. Регулярне змінення положення не тільки знижує м'язовий тонус, а й поліпшує кровообіг і сприяє попередженню застійних явищ у легенях. Комплекс реабілітаційних заходів у гострих і ранньому від-новлювальному періодах наведено в табл. 3.1 [9].
Таблиця 3.1, Комплекс реабілітаційних заходів у гострих і ранньому відновлювальному періодах інсульту за умов стаціонару
Завдання | захід | |
Попередження ускладнень (пролежнів, пневмонії, тромбозу глибоких вен тощо) Попередження повторного Інсульту Організація лікування супутніх захворювань й ускладнень Контроль за станом основних систем організму Попередження наслідків тривалої нерухомості (контрактур, Ортостатичної гіпотензії тощо) Прискорення процесів спонтанного відновлення функцій Відновлення побутових навичок Виявлення та лікування дизартрії Виявлення й лікування афазій Оцінка й тренування когнітивних функцій Виявлення та лікування психоемоційних порушень Консультативна допомога родині хворого | Нормалізація фізіологічних функцій Правильне положення й регулярні повороти хворого в ліжку, догляд за шкірними покривами. Регулярні пасивні рухи в суглобах кінцівок. Дихальні вправи. Попередження тромбоемболії за допомогою медикаментозних і фізичних засобів. Призначення антикоагулянтів Організація консультацій відповідних фахівців І контроль за виконанням їхніх призначень Харчування хворого, контроль за кількістю та якістю їжі. При порушенні функції ковтання змінення консистенції їжі. Змінення положення голови й шиї, альтернативне парентеральне харчування або установка назогастральногозонда. Функція тазових органів: контроль за регулярним спорожнюванням сечового міхура й кишечнику, за необхідності — періодична катетеризація сечового міхура, очисні клізми. Догляд за трахеостомою, якщо така є. Допомога у виконанні процедур особистої гігієни Поліпшення порушених рухових функцій Рання кінезитералія: пасивні, пасиано-активні й активні вправи, вправи на розтягнення, навчання сидіння, уставання, ходьби Індивідуальна кінезитерапія, спрямована на збільшення м'язової, сили й обсягу рухів, поліпшення координації, тонких рухів пальців, підбір необхідних ортезів і допоміжних засобів, масаж Навчання прийому їжі, виконанню процедур особистої гігієни, вдяганню Поліпшення когнітивних і комунікативних функцій Вправи для мускулатури лиця та м'язів гортані, тренування альтернативних способів комунікації Індивідуальні логопедичні заняття індивідуальні заняття по тренуванню пам'яті, уваги, праксиса, гнозиса Психологічна й соціальна допомога Психотерапія, фармакотерапія (антидепресанти тощо) Навчання правильного догляду за хворим, прийомів масажу й гімнастики | |
У пізній відновлювальний період руховий режим розширений, проводиться переведення хворого в положення сидячи, потім стоячи й навчання ходьби. Виконуються рухи в усіх суглобах здорової кінцівки по повній амплітуді, додаються вправи для м'язів тулуба, збільшується кількість повторів і тренування активних рухів у паралельних кінцівках. Заняття починаються зі здорової кінцівки й поступово навантаження збільшується.
Для поліпшення функції дихання застосовуються дихальні вправи, які сприяють збільшенню рухливості діафрагми й сповільненню частоти дихання. Дихальна гімнастика протягом усього курсу лікування виключає затримку дихання, вправи з натужуванням, глибокі вдихи й велику кількість повторень. Спочатку рекомендуються статичні дихальні вправи, потім динамічні, які необхідно поєднувати зі спеціальними вправами.
Пасивні вправи виконуються плавно, повільно, не завдаючи болю, ізольовано в кожному суглобі. Амплітуда збільшується поступово, положення завжди протилежне контрактурі Верніке—Мана. Вправи повторюють багаторазово по 10—15 разів у кожному суглобі. У гострому періоді (3—4-й день) пасивні рухи починають із дистальних відділів кінцівок для поліпшення периферичного кровообігу, потім у рух утягують середні й великі суглоби.
При спастичній геміплегії (7—10-й день) пасивні вправи починають із великих суглобів, поступово переходячи на дрібні групи м'язів. Така послідовність попереджає виникнення синкійезій і знижує м'язовий тонус.
Серед пасивних вправ необхідно виділити пасивну імітацію ходьби, що слугує підготовкою хворого до ходьби ще в період його перебування в ліж-
Виконуючи пасивні рухи, особливу увагу приділяють пригніченню синкінезій у паралізованих кінцівках (табл. 3.2).
Таблиця 3.2. Синергічні паттерни при відновленні рухів після інсульту
Верхня кінцівка | Нижня кінцівка |
Згинальні синергії | |
Згинання у плечовому суглобі | Згинання в тазостегновому суглобі |
Відведення в плечовому суглобі | Відведення в тазостегновому суглобі |
Зовнішня ротація плеча | Зовнішня ротація стегна |
Згинання в ліктьовому суглобі | Згинання в колінному суглобі |
Супінація передпліччя | Супінація стопи |
Згинання в кистьовому суглобі | Тильне згинання стопи |
Згинання пальців кисті | Розгинання пальців стопи |
Розгинальні | Синергії |
Розгинання в плечовому суглобі | Розгинання, в тазостегновому суглобі |
Приведення в плечовому суглобі | Приведення в тазостегновому суглобі |
Розгинання в ліктьовому суглобі | Розгинання ноги в колінному суглобі |
Пронація передпліччя | Пронація стопи |
Розгинання в кистьовому суглобі | Підошовне згинання стопи |
Розгинання пальців | Згинання пальців |
ку: методист-реабілітолог, обхопивши руками нижню третину гомілок обох ніг, зігнутих у колінних суглобах, здійснює їх навперемінне згинання й розгинання в колінних і тазостегнових суглобах з одночасним! ковзанням стоп по ліжку. При рухах нижньою кінцівкою з метою поперед
ження проявів синкінезій паретичної руки хворому
рекомендують зчепити пальці кистей рук у положенні "замок", або обхопити долонями ліктьові суглоби, як це зображено на рис. 3.8 Можливо також використання такого прийому: у той час як мето
дист робить пасивні вправи в паретичній нозі, хворий за допомогою здорової руки робить паретичною рукою рух зворотний синкінетичному. Для попередження, синкінезій у нозі при виконанні рухів
верхніми кінцівками ногу з боку ураження можна
фіксувати лонгетою або рукою методиста [9].
Відновлення активних рухів. Відомо, що активну гімнастику при відсутності протипоказань починають при ішемічному інсульті через 7—10 днів, при геморагічном — через 15—20 днів від початку хвороби. Основна вимога —суворе дозування навантаження й поступове його збільшення. Дозування навантаження здійснюється амплітудою, темпом і кількістю повторень руху,ступенем фізичного напруження. Виділяють вправи на статичне напруження,при виконанні яких відбувається тонічне напруження м'яза, і вправи динамічного характеру, що супроводжуються виконанням рухів. При грубих парезах активну гімнастику починають із вправ статичного характеру, як найбільш легких. Ці вправи складаються з утримання сегментів кінцівки в наданому їм положенні, при цьому дуже важливо вибрати правильне вихідне положення (табл. 3.3, рис. 3.9).
Вправи динамічного характеру виконуються в першу чергу для м'язів, тонус яких зазвичай не підвищується: для м'язів, що відводять плече, супі-
Таблиця 3.3. Вправи для статичного напруження м'язів кінцівок
№ з/л | Вправа | Вихідне положення й методика виконання |
Статичне напруження м'язів-розгиначів кисті Статичне напруження м'язів-згиначів передпліччя | Лежачи на горизонтальній площині на спині, плече паралельне тулубу, передпліччя зігнуте під кутом 90е І займає вертикальне положення. Методист підтримує передпліччя хворого, який намагається здійснити статичне напруження м'язів-розгиначів кисті Лежачи на горизонтальній площині на спині, ллече паралельне тулубу, передпліччя зігнуте під кутом 90* і займає вертикальне положення. Методист підтримує передпліччя в цьому положенні, взявшись за кисть хворого, хворий намагається здійснити статичне напруження м'язів-згиначів передпліччя |
Закінчення табл. 3.3 | |||
з/п | Вправа | вихідні положення й методика виконання | |
Статичне напруження м'язіа-розгиначів передпліччя Статичне напруження м'язів, що здійснюють тильне згинання стопи Статичне напруження м'язів-розгиначів гомілки Статичне напруження м'яз ів-згиначів гомілки Статичне напруження м'язів-згиначів стегна | | Лежачи на горизонтальній площині на спині, руку, розігнуту в ліктьовому суглобі, піднімають угору. Методист, взявшись за плече, утримує руку,у вертикальному положенні, хворий намагається здійснити статичне напруження м'язів, розгинаючих передпліччя Лежачи на горизонтальній площині на спині, рухи уздовж тулуба, здорова нога зігнута в колінному суглобі й упирається стопою у ліжко, паретична нога укладається на здорову, гомілка розташовується в горизонтальній площині Хворий намагається здійснити статичне напруження м'язів, що здійснюють тильне згинання стопи Лежачи на горизонтальній площині на спині, руки уздовж тулуба, здорова нога зігнута в колінному суглобі й упирається стопою у ліжко, паретична нога укладається на здорову, потім гомілка паретичноТ ноги розгинається в колінному суглобі на 180° і підтримується методистом. Хворий намагається утримати гомілку в наданому вертикальному положенні Лежачи на животі, зігнута в колінному суглобі під кутом 90° гомілка розташовується у вертикальній площині й підтримується методистом. Хворий намагається утримати гомілку в наданому вертикальному положенні Лежачи на горизонтальній площині на спині, паретична нога згинається під прямим кутому тазостегновому й колінному суглобах, гомілка підтримується методистом. Хворий намагається утримати стегно в наданому вертикальному положенні |
наторів; розгиначів передпліччя, кисті и пальців; м язів, що відводять стегно; згиначів гомілки й стопи. При виражених парезах лікувальну гімнастику починають із ідеомоторних вправ (хворий спочатку повинен подумки уявити собі заданий рух, потім спробувати виконати його, даючи словесну оцінку виконаним діям) і рухів у полегшених вихідних положеннях.
Полегшені положення передбачають усунення дії ваги кінцівки й сили тертя, що утрудняють виконання рухів. Для цього активні рухи виконуються в горизонтальній площині на гладкій слизькій поверхні з використанням системи блоків, гамачків і за допомогою методиста, що підтримує сегменти кінцівки нижче й вище працюючого суглоба.
Особливу увагу необхідно приділяти тренуванню ізольованих рухів у суглобах. Для цього використовують прийом легкого опору активному руху, що дозволяє методисту-реабілітологу диференційовано регулювати напруження в окремих м'язових групах (рис. 3.10—3.15). Активні рухи протидіють формуванню контрактур і відновлюють ізольовану активність рухів. Спочатку рекомендуються пасивні вправи, потім — у посиланні імпульсу. Закінчувати процедуру необхідно активними рухами.
Рис. 3.9. Комплекс вправ для статичного напруження м'язів: 1 — вправа для статичного напруження м'язіа-розгиначів кисть; 2 - вправа для статичного напруження м'язів, що здіионюють тильне згинання стопи; 3 — м'язів-згиначів передпліччя; 4 - м язів-ровгиначів передгшччя; 5 — м'язів-розгиначів гомілки; 6 — м'язів-згиначів гомілки; 7 — м'язів-згиначів стегна
Рис 3 10. Активні вправи для відновлення сили м'язів-розгиначів кисті й пальців за зростаючими труднощам: 1 — вихідне положення руки на опорі; 2 — активне розгинання кисті з подоланням опору; 3 — активне розгинання кисті в горизонтальній площині; 4 — активне розгинання кисті у вертикальній площ""': 5 — розгинання кисті з подоланням опору .
Рис. 3.11. Розведення пальців: 1-у горизонтальній площині за допомогою; 2 — у вертикальній
площині з допомогою; З — активне розведення пальців; 4 — розведення пальців з подоланням
опору; 5 — відведення першого пальця за допомогою;
6 — активне відведення в горизонтальній
площині; 7 — активне відведення у вертикальній площині; 8 — активна супінація передпліччя
Рис. 3.12. Активні вправи для відновлення сили м'язів-згиначів гомілки за ступенем зростаючих труднощів: 1 — вихідне положення лежачи, активне згинання нижньої кінцівки в колінному й тазостегновому суглобах; 2 — активне згинання гомілки з подоланням опору; 3 — активне згинання гомілки в положенні сидячи; 4 — згинання гомілки з опором; 5 — вихідне положення стоячи; 6 — згинання гомілки у вертикальній площині; 7 — згинання гомілки з опором
Вправи виконуються повільно (4—6 разів). У вихідне положення кінцівка повертається пасивно. Фізичні вправи починають виконувати спочатку за допомогою, потім самостійному подальшому з опором і закінчують із про-
Рис 3.13. Активні вправи для відновлення сили м'язів-розгиначів стопи: 1 — вихідне положення лежачи; 2 — активне розгинання стопи в гомілковостопному суглобі; З — розгинання стопи з опором; 4 — вихідне положення сидячи; 5 — активне розгинання столи; 6 — розгинання стопи ' з опором
Рис. 3*14. Активні вправи для відновлення сили дельтоподібного м'яза за ступенем зростаючих труднощів: ї — вихідне положення лежачи; 2 — активне відведення кінцівки з оптимальним опором; З — відведення верхньої кінцівки у вертикальній площині в положенні сидячи; 4 — відведення верхньої кінцівки в плечовому суглобі з опором
тидією. Необхідно навчати хворого переборювати силу.тяжіння кінцівки при русі вниз. Особлива увага звертається на відновлення м'язів-розгиначів пальців; кисті й відновлення руху першого пальця (відведення, приведення, розгинання, протиставлення).
Поступово необхідно ускладнювати вихідні положення і збільшувати навантаження, однак всі реабілітаційні заходи повинні здійснюватися таким чином, аби не тільки одержати максимально можливий відновлювальний ефект, а й уникнути можливої травматизації паралізованих кінцівок хворого та його самого. Методичні прийоми найбільш щадного догляду за хворим з геміпарезом наведено в табл. 3.4.
Рис. 3.15. Активні вправи для відновлення сили триголового м'яза плеча за ступенем зроста них труднощів; 1 — вихідне положення лежачи; 2 — активне розгинання передпліччя; З активне розгинання передпліччя з оптимальним опором; 4 Щ вихідне положення сидячи; 5 активне розгинання передпліччя у вертикальній площині; 6 — активне розгинання передпліч з подоланням опору; 7 — активне розгинання передпліччя в горизонтальній площині з под ланням опору
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 692;